-3 Київ
Щодо законопроекту №6688.
Цей законопроект, який внесено вчора до порядку денного Ради та співавтором якого я є, знову (як і рік тому, коли його просто "закричали") викликав резонанс. Головне посилання усіляких критиків і критиканів (останніх, як завжди, значно більше) з нардепів-псевдоекспертів-псевдоправозахисників: "Цей законопроект дозволяє СБУ блокувати сайти без рішення суду!!!" Алярм, хелп, рятуйте, душать свободу слова!
Я повністю розумію занепокоєння журналістів і ЗМІ, які повелися на цю істерику. Але врахуйте один момент. Крикуни, які розбурхують інформпростір, "забувають" уточнити: ідеться про можливість блокування тільки на 48 годин. Цей час дають для того, щоб СБУ змогла одержати рішення суду. А саму таку можливість надають для оперативної нейтралізації інтернет-ресурсу, звідки, наприклад, розсилають вірус, тобто йде кібератака (Україна не раз стикалася із цією проблемою, тільки от інструментів швидкої нейтралізації такої кіберзагрози досі немає).
Якщо рішення суду не буде, а саме блокування стало наслідком зловживань якоїсь посадової особи СБУ – Кримінального кодексу ніхто не скасовував, ніщо не заважає редакції ЗМІ подати до суду.
Показово, що вчора Рада ухвалила закон про нацбезпеку, у якому передбачено парламентський контроль над СБУ. Тому деяким нашим нардепам, замість нинішнього шаленого піару на "свободі слова" проти 6688, варто було б узяти участь у розробленні дієвого механізму такого контролю.
Бо особисто я не можу зрозуміти: люди, які репетують про те, що Україна програє інформаційну війну" і "безсила перед кіберзагрозами", під час найменшої спроби виправити ситуацію, не змінюючи тембру голосу, починають голосити про "диктатуру" й "утиски свободи слова". Ви вже визначіться, сердешні, чи що.
Мене зворушила позиція нардепа, заступника голови комітету ВР зі свободи слова Червакової (екс-журналістка телеканала "Інтер"). Ця пані волає про придушення свободи слова законопроектом №6688 і відразу вводить повноцінну цензуру на парламентську журналістику, намагаючись створити з акредитованих у ВР мас-медіа такий собі закритий корпоративний клуб, куди вхід новачкам заборонено (позицію ЗМІ, які хочуть мати в Раді своїх кореспондентів, до уваги взагалі не беруть). Це замість того, щоб, навпаки, розширювати "зону акредитації" за допомогою, наприклад, регіональних ЗМІ. А насамперед – за допомогою блогерів, яким сьогодні "пробити" акредитацію в Раду, м'яко кажучи, непросто. Цинізм і лицемірство зашкалюють.
Джерело: Дмитрий Тымчук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
