У Siemens сподіваються, що ця історія з турбінами зійде їм із рук. Чи так воно буде – залежить від України

Щодо турбін Siemens у Криму.

Сльози співчуття і зворушення заважають говорити після прочитання скорботних і проникливих заяв керівництва компанії Siemens, яке нібито цинічно обдурили хитрі росіяни. Мовляв, замовляли турбіни для ТЕС на Тамані, і Siemens у це свято вірив. А воно ось як вийшло...

Група "Інформаційний спротив" відстежує цю історію з 2014 року, із моменту, коли пролунали перші заяви окупантів про наміри побудувати ТЕС у Сімферополі й Севастополі. Тоді ж Москва нібито намірялася побудувати "ТЕС на Тамані" (спочатку заявляли про потужність 600 МВт, потім "знизили" до 450 МВт).

За легендою, для цієї мети в 2015 році "дочка" держкомпанії "Ростех" – ВАТ "Технопромэкспорт" – уклала договір із Siemens на постачання чотирьох парогазових турбін потужністю 165 МВт кожна (сумарно 660 МВт).

Як ще тоді зазначали – підкреслюю – російські ж ЗМІ, ТЕС у Криму точно потрібна окупантам, а "станція на Тамані" – це щось абсолютно віртуальне. І не зовсім зрозуміло, навіщо купувати аж чотири турбіни з явно надмірною потужністю для однієї віртуальної станції?

Від самого початку 2015 року в Росії відкрито говорили, що "ТЕС на Тамані" – це прикриття для будівництва станцій у Криму. 30 червня 2015 року (тобто два роки тому!) авторитетна ділова газета "Ведомости" прямим текстом у заголовку написала: "Siemens постачатиме турбіни для кримських електростанцій. "Технопромэкспорт" в обхід санкцій купить турбіни у російського СП "Siemens". Хоча німці, само собою, усіляко відхрещувалися від такої перспективи.

У 2015 і 2016 роках під час зустрічей із німецькими дипломатами й політиками (вони не дадуть збрехати) я особисто неодноразово говорив колегам, що ця історія з генераторами дуже погано пахне і погано закінчиться. Але в Siemens, очевидно, твердо вирішили не звертати уваги на запах.

Улітку 2016 року міненерго РФ "оголосило конкурс" на будівництво "ТЕС на Тамані", але він не відбувся, тому що не було подано жодної заявки від інвесторів. Дивно, правда? Терміни оголошення нового конкурсу переносять уже рік.

Тобто чотири генератори, куплені в Siemens, повисли в повітрі ще рік тому.

У вересні 2016 року "Технопромэкспорт" заявив, що будувати "ТЕС на Тамані" не буде і продасть усі чотири генератори (!).

Водночас через півроку – у березні 2017 року – компанія Siemens зі світлими очима заявила, що передала "Технопромэкспорту" генератори "для Тамані". Ті самі, які ТПЕ мав намір продати, бо нічого на Тамані будувати не планував.

Тобто ще рік тому навіть найнаївніші не могли не помітити, що вся історія із закупівлею турбін "для Тамані" – це каламутна схема, щоб обійти санкції.

Тепер Siemens каже, що їх обдурили. Цікаво, вони всерйоз розраховують, що ми повіримо в цю маячню?

"Ах, обмануть мене не трудно, Я сам обманываться рад". Ці рядки Пушкіна точно відображають стратегію німецького концерну.

У зв'язку з цим хочу нагадати ще одну історію. У 2016 році під тиском німецького бізнесу ЄС, порушуючи свої ж правила, видав дозвіл на розширене використання газопроводу ОРАL компанією "Газпром".

Тобто нинішня ситуація – не виняток, вона, на жаль, більше схожа на правило. У ситуації, коли мова йде про великі гроші, європейський бізнес діє за принципом "звичайно не можна, але якщо дуже хочеться – то можна".

У Siemens, очевидно, сподіваються, що ця історія з турбінами зійде їм із рук. Чи так воно буде – залежить передусім від України, зокрема від позиції та реакції Верховної Ради, донесеної європейським партнерам.

Джерело: Dmitry Tymchuk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора