+18 Київ
Пік могутності Путіна пройдено. Тепер питання тільки в темпах падіння.
Вибори 17 березня – це вершина могутності Путіна. Далі система розпочне процес саморуйнації. Питання тільки в тому, як довго цей процес триватиме (більш детально про все це буде представлено на початку квітня в новому дослідженні, а зараз просто кілька коротких тез).
1. Відтепер головна ідея Путіна, а відтак і Росії – це не Україна, не рядок в історії й навіть не переписування історії. Головна ідея Путіна – правити якомога довше в статусі імператора й померти своєю смертю у своєму кріслі. Саме цій ідеї тепер підпорядковується все. Перемоги над Америкою, Росія як третій полюс – це все тепер другорядні, підпорядковані речі. І тепер, коли ми будемо аналізувати все, що робиться у Кремлі, – ми маємо розглядати саме через зміну цієї парадигми.
2. Система управління, побудована як корпорація, що тримається на конкуренції різних веж Кремля, починає трансформуватися прискореними темпами. Фактично без перехідного періоду система входить у період "неоандроповщини". І тут маємо вже не вежі Кремлі, а політсиндикат приблизно 15–20 обраних людей, які стають становим хребтом режиму (більшість із них силовики). Але, на відміну від політбюро, не існує колективних рішень чи, тим більше, колективних засідань. Кожен має свій фрагмент влади й повноважень. Корпоративна логіка управління змінюється на індивідуальну з усіма відповідними наслідками. Між іншим, частина членів синдикату входить у нову систему на правах безгрішності з упевненістю, що в них є індульгенція на будь-які помилки. Хоча, звичайно, через деякий проміжок часу, як свого часу показово садили Ходорковського, точно так можуть посадити й когось із членів синдикату. Але зачистки все одно не будуть масовими, а тому кожен із них житиме в парадигмі: "я майже недоторканний".
3. Нова ідеологія Росії, виходячи з неоімператорського статусу Путіна, – це "путін". А головний слоган Росії: "Говорю "Путін" – маю на увазі Росію, говорю "Росія" – маю на увазі Путіна". Звичайно, по Росії не будуть ставити пам'ятники й у школах не будуть вішати портрети в кожному класі. Але у ЗМІ, фільмах і так далі рівень присутності Путіна різко зросте. Він буде практично всюди, окрім монументального мистецтва (хоча в якійсь Чечні, цілком реально, що пам'ятник поставлять).
А тепер про те, чому я вважаю, що пік пройдено.
1. Система закапсулювалася, і новий синдикат із точки управління процесами – це повернення в ручне управління, яке передбачає набагато більшу кількість управлінських помилок, ніж система "веж Кремля". Власне, вона (нова система) триматиметься виключно на домінанті страху й наклепів.
2. Путін, звичайно, залишає за собою арбітражну функцію як основу легітимності всієї системи. Але він не буде вдаватися в деталі, дискусії будуть іти виключно в межах сварок і створення ситуативних союзів між членами синдикату. Для Путіна завжди результатом було і є перш за все налагодження процесу. Але невиконання завдань, поставлених перед запуском процесів, не стане (уже не стало) причиною для запуску нових соціальних ліфтів для входження в синдикат.
3. Катастрофічна технологічна відсталість Росії. Без диверсифікації зовнішньої політики ця відсталість за три – п'ять років стане вагомою проблемою не лише для економіки, але й для можливості приймати управлінські рішення.
4. Табу навіть на думку про пошук наступника. Наступник неможливий у нинішній конфігурації, а тому горизонт планування еліт – смерть Путіна.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
