-1 Київ
Зламані російські суховантажі й третя світова. На жаль, коли ми говоримо про майбутні переговори, ми маємо пам'ятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або недомовленостей) щодо України.
Два російські суховантажі, які мали вивозити обладнання із Сирії, зламалися десь у Середземному морі, а один із них затонув. І тепер росіяни терміново шукають їм заміну.
Звичайно, нам приємно цим зловтішатися, але є ще один важливий аспект: цей дрібний по своїй суті інцидент є таким собі лакмусовим папірцем готовності Росії до третьої світової, якою нас лякають з усіх сторін. Але ні зараз, ні через п'ять років після передишки ні Путін, ні той, хто прийде йому на зміну, не будуть готовими воювати з НАТО.
Просто щоб усі розуміли: Росія готувалася до сьогоднішніх бойових дій 14 років (із 2008-го, після війни в Грузії). Тому коли хтось каже, що перепочинок у чотири-п'ять років поверне Росії могутність – це міф. За нинішнього фінансового стану РФ, відсутності технологій і провалів у літако- й суднобудівництві Росія не може стати країною, яка буде драйвером третьої світової. Єдине, що може робити Росія, – це гадити. Зрештою, це те, що вона досі відносно успішно робила.
Проте і тут не все так просто. Якщо зараз колективному Заходу вдасться зламати хребет Ірану, а він виявився значно слабшим, ніж це здавалося до 2022 року, у Росії залишиться лише один воєнний союзник – КНДР. Китай і далі гратиме у свою гру, де війна й воєнні дії будуть залишатися останніми козирями, які краще не використовувати. Та й КНДР завжди грала в гру: дайте більше грошей.
Є ще один важливий аспект, який не враховується зараз: поки наша війна для росіян – це все ще не екзистенційна війна, попри всі старання пропаганди. Ця війна перш за все про гроші. Третя світова буде війною без грошей і за ідею. А для цього потрібно сильно змінити армію, яка звикла заробляти на війні.
Якщо коротко, ми маємо розуміти кілька важливих моментів:
1. Ніякої третьої світової в тому вигляді, як це було в 1914-му чи 1939-му, найближчим часом не буде. Нас, звичайно, чекає низка локальних воєн. Але вони існували і до цього і будуть провадитися й після цього.
2. Усі ті, хто зараз топить за швидку третю світову, діляться в цілому на чотири категорії: ідіоти, ті, хто увірував, бо про це багато говорять, ті, хто ловлять інформаційну хвилю і в ній чи то самі себе лякають, чи то хайпують, і ті, хто хоче із цього отримати політичний зиск. На жаль, ми знаходимося в епіцентрі всієї цієї історії й, на жаль, коли ми говоримо про майбутні переговори, ми маємо пам'ятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або недомовленостей) щодо України.
3. Наша головна проблема в тому, що зараз у Путіна, ширше – в російських еліт і великої частини росіян, виникла патологічна зацикленість на Україні як головному компенсаторі їхнього воєнного приниження. Останні 400 років єдиним предметом для гордості росіянина була армія. Я доволі багато про це писав у своїй книжці "Як зруйнувати русскій мір". Так от, нинішня війна показує всю слабкість цієї самої армії. І росіянам потрібна хоч якась гіперкомпенсація. І тут ми виходимо за межі суто воєнних дій і маємо справу з пропагандою.
4. Саме тому, окрім військового аспекту, який є домінантним, нам зараз вкрай важливо звернути увагу на інформаційну частину війни, причому як усередині країни, так і на території ворога. На жаль, американці (Захід) принципово самоусунулися від інформаційної боротьби на території РФ. Їхня ставка на хороших росіян остаточно провалилася в середині цього року. Справа в тому, що в цей час відбулися дві важливі події: з однієї сторони, росіяни прискорили "самовикриття" своїх консервів, котрі почали просувати головний наратив, який де-факто дублював американський: "Путін буде ще дуже довго, і щось змінювати можна буде тільки після смерті Путіна". Тут драйвером процесу виступила, між іншим, Юлія Латиніна. А для всіх українських любителів Юрія Швеця нагадаю, що він є одним із головних її гостей. З іншої сторони, у цей же період хороші росіяни остаточно впевнилися, що на горбі ЗСУ вони не увійдуть у Кремль. А тому почали міняти свою риторику в сторону все того ж "змінити щось можна тільки після Путіна".
5. Так от, повертаючись до інформаційної війни, варто звернути увагу на один важливий аспект: сучасні війни не виграються без інформаційної складової. І перш за все на території ворога.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
