-4 Київ
Угода ЄС – США підписана. Що це означає для нас? Ця угода ховає пропозиції переговорника Путіна Дмитрієва й відкриває шлях до переговорів США – Китай. Тепер спробую коротко пояснити все це людською мовою.
- США (Трамп) довго вагалися із приводу того, як працювати з росіянами. На столі було дві протилежні концепції: одна передбачала максимальне видавлювання Росії з енергетичних ринків світу і перш за все ЄС. Інша (пропозиція Дмитрієва) передбачала, що Штати стають посередником у торгівлі російськими енергоносіями на підсанкційних ринках. Угода з ЄС показала, що США прийняли рішення відкинути пропозицію Дмитрієва (як мінімум на цьому етапі) й ідуть шляхом поступового звуження російського енергетичного впливу. Обіцянка купувати американські енергоносії на $600 млрд означає відмову європейців від російських газу й нафти. І це тільки початок.
- Зараз для нас, як я вже це неодноразово писав і говорив, ключовим фактором має стати ситуація в Індії. США, за логікою, мають натиснути на Делі, яке має замістити російську нафту на близькосхідну. Якщо це станеться, російські нафтові доходи впадуть приблизно на чверть, а це, у свою чергу, означатиме, що Путін стоятиме перед дилемою: різко скорочувати інфраструктурні й деякі соціальні проєкти, щоб збільшити воєнні витрати, чи, навпаки, заморозити воєнні витрати як мінімум на рівні 2025 року.
- Після завершення переговорів із ЄС Трамп входить у переговори з Китаєм, де ЄС уже гарантовано буде йти у фарватері США. Це ключові для нас переговори, бо саме вони будуть визначати не лише те, як буде влаштований торговельний світ наступного десятиліття, але й те, як буде чи не буде закінчуватися війна в Україні.
- Росія потрібна і Вашингтону, і Пекіну як слабка держава із прогнозованим і зрозумілим керівництвом. Схоже, США вже розуміють, що відірвати Росію від Китаю на цьому етапі неможливо. І їх може влаштувати максимально ослаблена Росія, орієнтована перш за все на Пекін, який виступає покупцем останньої надії, але не дає нові технології й не будує сучасні виробництва у РФ.
- Я можу висунути гіпотезу, що політичне майбутнє Путіна багато в чому залежатиме від його договороздатності в українському питанні. Правда, у ході переговорів США – Китай Україні будуть висунуті достатньо жорсткі умови "компромісу".
- Часові рамки переговорів США – Китай як мінімум наступні шість-сім місяців.
- Головне питання, на яке поки немає відповіді, – що буде, якщо Путін не захоче йти на компроміси й оголосить мобілізацію (орієнтовно 300 тис. людей)? Ця опція є в кишені Путіна. Глобально це стане причиною його великої поразки в геополітичній грі. Але це може різко змінити ситуацію на фронті.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
