+5 Київ
Багато дискусій стосовно одягу делегацій під час офіційних заходів.
Це важливо? Вважаю, що так.
Як би хто не оцінював, є міжнародно визнані правила дипломатичного протоколу й етикету, які ніхто ще не відміняв.
В Україні, наприклад, це закріплено в нормативних документах і наші гості намагаються дотримуватися цих правил. Із повагою до України. Якщо щось специфічне виникає – узгоджується сторонами.
Чому важливо, що ти одягаєш? Тому що це:
1. Свідчення готовності грати на рівних, не формуючи якісь попередні переваги.
2. Спосіб висловити повагу до приймаючої сторони.
3. Спосіб продемонструвати специфіку зовнішніх умов, у яких перебуває твоя країна.
4. Спосіб нейтралізувати попередні неприємні меседжі й надіслати свої.
5. Вміння створити комфортні умови в одязі (картинка для публіки й навіть зручність), не виходячи за рамки, де можна образити партнера.
Яким би був під час війни найкращий варіант для українських офіційних делегацій?
1. Усе ж таки реагувати на вказані приймаючою стороною умови дотримання дипломатичного протоколу. Як правило, це вказано при підготовці заходів. Офіційний костюм для чоловіків і відповідні вимоги до жінок можуть включати необхідні аксесуари або бути замінені на національний одяг (так роблять багато делегацій з Індії, Пакистану, Шотландії, Близького Сходу тощо).
2. Якщо треба продемонструвати, що продовжується війна, але не хочеш це робити за допомогою аксесуарів (зажим для краватки, запонки або брошка тощо), то можна одягнути вишиванку в стилі мілітарі.
3. Урешті-решт, протокольні служби мають попередити про специфіку приймаючу сторону і, в ідеалі, домовитися, щоб для всіх дрес-код був прийнятний, усі відчували себе рівно, у своїй тарілці й презентабельно для медіа й усієї публіки.
Ви скажете, що це все – маячня і не впливає на результат переговорів. Дозволю собі заперечити.
Якщо маячня, навіщо тоді всі ці підручники й лекції студентам?
Якщо маячня, чому на це звертають увагу?
Якщо маячня, чому такі негативні емоції й спроба скористатися на переговорах?
І проста порада всім, хто сумнівається: візьміть паспорт України й одягніть шотландський кілт (спідницю) та зайдіть, ну, хоча б до Офісу президента України.
Співробітникам УДО прошу не напрягатися – вам є чим займатися під час війни. Правила проходження безпеки такі, як вони є, і я не вважаю, що їх треба змінювати.
А от ставлення людей у таких специфічних професійних деталях треба змінювати.
Бо ланцюжок між викликом через порушення протоколу й погіршенням двосторонніх відносин (звісно, це, як правило, лише зачіпка чи додаткова причина) не такий вже й довгий…
Джерело: Валерій Чалий (Valeriy Chaly) / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
