+19 Київ
Одразу після виборів у США, ще задовго до інавгурації, я писав, що найбільш імовірний сценарій – Трамп скидає всі проблеми російсько-української війни на Європу, оголошуючи, що в нього є важливіші справи в інших місцях. Тож не варто сподіватися на американську допомогу й тим більше прямий тиск на Путіна, казав я ще восени.
Але я був певен, що це станеться незабаром після інавгурації, тож Трамп збереже переможний вигляд і гідність лідера першої країни світу. Що це виглядатиме як стратегічне рішення, корекція пріоритетів Америки. Попервах було схоже на те: виступ Венса в Мюнхені, розмови Трампа про Гренландію, Канаду, Мексику й Панаму.
Натомість вихід із ролі старшого брата стався через чотири місяці, наповнені переговорами, дзвінками, місіями, проєктами угод, виступами, інтерв'ю тощо. Замість відсторонитися від російсько-української війни, Трамп активно в неї вліз і щодня приділяв їй увагу. Тож нині вихід виглядає як визнання неспроможності. І це сильно руйнує не лише американські інтереси, а й загалом картину світу, у якій є дорослі в садочку. Такий поворот не лише підвищує ризики навколо Тайваню й Ізраїлю, а й створює нові зони ризиків у ще не бачених місцях.
Негатив для нас: менше уваги світу до нашої війни, більше наших втрат, втоми й розчарувань.
Позитив для нас: Європа мала час прокинутися (а це головне), наш досвід став ще ціннішим для інших країн, Росія стала ще ближче до свого кінця.
Не зачаровуймося, не розчаровуймося, не втрачаємо надію, підтримуємо сили оборони й тих, кому важче, дякуємо одне одному й шануємо.
Джерело: Валерій Пекар / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
