+2 Київ
Крим як "могила" Путіна.
Кремль не знайшов у собі сил визнати, що удар по найбільшій російській авіабазі у Криму, імовірно, завдали ЗСУ. Уся кремлівська пропагандистська машина вчинила реактивно й хором заговорила про випадкові вибухи на аеродромі в Саках та мінімальні збитки. А Україна наразі не стала наполягати на своєму авторстві, але й не приховувала свого "глибокого задоволення" досягнутим результатом. Поки є "вільний час і сили", українці успішно спробували перевести інтенсивні військові дії у Крим.
Але головне – що досягнутий військовий і політичний ефект цієї блискучої операції у Криму вищий за пропагандистський успіх. Інакше кажучи, у вдалому ракетному обстрілі потужної російської авіабази у Криму для України більше політичних вигод та ефектів, ніж військового успіху. Так і має бути, адже зупинити цю страшну російсько-українську війну легше політичними методами, аніж військовими силами.
Путін і його оточення в шоці. Розгром авіабази в Саках – це страшний удар по психіці Путіна та його російському іміджу суперсильного, надійного й мудрого правителя.
По-перше, Путін і Кремль нарешті зрозуміли, що тепер війна торкнеться всіх окупованих за вісім років території, а не тільки там, де він хоче воювати. З іншого боку, Путіну важко зробити ефектну "відповідь" на цю блискучу операцію – він вичерпав усі методи воєнно-політичного тиску на Україну. А Україна ще тільки починає намацувати політичні болючі точки Кремля. Як виявилося, для Путіна Крим є однією з таких небезпечних точок.
По-друге, грубо зірвано російський туристичний сезон у Криму. Крим стає не "раєм", а небезпечним для росіян місцем життя та відпочинку.
По-третє, середній клас Росії, який так завзято не помічав російсько-української війни, раптом зрозумів різницю між "операцією" та війною проти України. Тепер залякані росіяни, які відпочивали у Криму, рознесуть по всій країні цю погану звістку, що триває справжня війна й вони, усе населення Росії, стали частиною цієї війни.
Уперше Україні вдалося військовими методами "достукатися" до почуттів та мізків зляканих росіян, минаючи потужну російську кремлівську пропаганду. Це дуже добре.
Але найголовніший політичний ефект бомбардування Криму ще попереду. Тепер пропаганді Кремля буде дуже важко утримати версію про випадковість ракетного обстрілу чи самозаймання авіабази, а "телевізійна Росія" раптом відчує, що Путін розгублений і не знає, як прямо, а не побічно й підло "відповісти" Україні. Виходить, що Путін не просто схибив зі своєю реакцією на ракетний обстріл у Криму (випадкові вибухи боєприпасів), але він і не має засобів і мужності "відповісти".
Росіяни почнуть поки тихо підозрювати, що Путін як російський лідер ще унікальний, але він уже слабкий і немічний. Мало того, що він самовільно розпочав війну з Україною, не розрахувавши своїх сил та наслідків, але він ще й виявився нездатним захистити росіян від цієї війни. Виявилося, що Путін сильний лише у пропаганді російського телебачення, а не в житті. Стає зрозумілим, що Путін сильно ослаб і вже не володіє ситуацією та управлінням країни, яку він загнав у катастрофічну війну з Україною.
А слабкого політичного лідера Росії, чи то царя, генсека чи президента, – завжди вважали в Росії найсильнішою вадою і злочином. Адже в російській психології "глибинного народу" вважають, що "господар країни" не може бути слабшим за його слуг і рабів. Інакше на нього чекають розчарування та зневага своїх підданих й пошук нового "царя".
Джерело: Виктор Небоженко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
