+5 Київ
Коротко про виступ Путіна.
- Нічого нового ми не почули – він як вважав Україну частиною своєї недоімперії, так і вважає. Треба зрозуміти, що ця хвороба не лікується й маразм лише від місяця до місяця посилюватиметься.
- Російський вождь вважає, що в нього відкрилося вікно можливостей для наступу на Суми й не тільки. Цьому сприяє Трамп і Білий дім (давайте вже нарешті говорити відверто). Бездіяльність Вашингтона й відверте переключання уваги на інші теми зчитується Путіним як мовчазна згода робити з Україною що заманеться.
- Коли Путін говорить, що не хоче капітуляції України, він саме її і прагне. Бо є віра, що це можна зробити саме зараз (див. пункт 2).
- Психологічний тиск на українське суспільство посилюватиметься через збільшення обстрілів тилу. За задумом Кремля, тепер можна будь-яку ескалацію пояснювати тим, що, мовляв, Україна готувала "брудну бомбу". Це римейк, який ми чули у 2022-му. Ситуація з Іраном стала ще одним аргументом для Путіна говорити про превентивні заходи. І тому я вважаю, що в якийсь момент вони можуть піти на таку дурість, якщо до серпня не зможуть досягти значних тактичних успіхів. Знову-таки, з метою психологічного тиску.
- Путін реально сподівається на зменшення підтримки України, відсутність американських озброєнь і поступовий дрейф Європи в обійми Росії.
Усі ці ризики були очевидні ще минулого року. Але наша домашня робота не була зроблена повноцінно, що зараз відчуватиме як фронт, так і тил.
Найближчі місяці будуть дуже важкими. Наше завдання, як я його собі бачу, вистояти і зберегтися до початку зміни трендів в американській політиці. Це, очевидно, має відбутися вже з нового року. І паралельно – треба вже зараз Офісу президента швидко запускати зміну внутрішніх процесів на різних рівнях, бо докручування гайок у тисячах різних кейсів може зірвати різьбу (казалось-писалось про них достатньо).
А лінійність запущених нині процесів й інертність внутрішньополітичної машини не передбачає ні швидкого миру, ні швидкої зупинки ворога.
Сорі, що без оптимізму.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
