Зараз основна дискусія точиться у психологічній площині – "відступить чи не відступить Путін перед погрозами Трампа?".
Однак відповідь на це запитання криється якраз не у психології, а в елементарній логіці диктатора. Путін так розкочегарив свою воєнну машину й перепрошив мізки свого "глибинного народу", що йому без продовження війни ніяк. Згортання бойових дій, зупинка виплат і навіть мінімальне зменшення бюджету на потреби МО автоматично запустить хвилю невдоволення. Тому, поки Путін буде живий, йому постійно потрібна агресія. Перемкнутися з України на інший варіант (Сирію, наприклад) зараз не дуже вийде. Відповідно, ще одна мала "побєдоносна" війна – річ абсолютно неочевидна в силу браку ресурсів.
Теоретично в разі "підморозки" ще рік можна годувати своє оточення тим, що "ми зараз іще раз підготуємося – і як вдаримо". Але по факту тоді треба визнати, що Трамп – більший альфа-самець, ніж сам Путін. А це вже понятійні проблеми, коли цар стає в розумінні оточення слабким.
Тому поки що моє відчуття незмінне: Путін воюватиме до того часу, поки об'єктивно матиме сили. Це не виключає сценаріїв, що він водитиме хороводи із Трампом чи Сі. Для нього зараз зупинити війну є більш смертоносною небезпекою, ніж її продовжувати, обіцяючи своєму оточенню, що "от-от ми їх (Україну, Європу, США) дотиснемо". Головна загроза для нас – щоб вони дійсно не дотисли. І поки що ця загроза є досі актуальною.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора