0 Київ
Мене найлютішим чином курвить порівняння Запорізької області зараз і Чонгара рік тому. Курвить у першу чергу тому, що на дев'ятий рік посполитим ліньки хоч трішки розібратися, як війна виглядає, але не ліньки мати думку.
Окей, розпишемо.
Попри поширене серед далеких від війська людей уявлення, мінне поле саме по собі – це розширена версія паркана. Паркан сам по собі не захищає ваше майно за ним. Щоб захистити, за ним потрібний злий собака. Або ви злий, як собака. А якщо хтось заздалегідь за паркан гранату кине, і від вас із собакою залишиться тільки гаспачо, то паркан не захистить, а хіба незначно затримає.
Якщо все, що за мінним полем, переорано артою й авіацією, то на танк чіпляється диво техніки, відоме як мінний трал, після чого мінне поле лише зменшує швидкість просування, і навіть не дуже сильно.
Інша справа – коли за мінним полем купа арти, гелікоптери й танки супротивника. Тоді так, мінне поле стає проблемою. Бо поки що його тралять, по тому, що тралить, усе вищезгадане щастячко відпрацьовує. І робить боляче.
Порівнювати нашу ситуацію в Запорізькій області зараз і ситуацію на Чонгарі рік тому можна лише за умови повного забуття, що тоді в росіян була абсолютна, просто незрівнянна перевага в артилерії та авіації. Тому вони могли собі дозволити тупо винести все живе за мінним полем, після чого спокійно його тралити. Тоді як у нас зараз усе ще залишається домінування росіян у повітрі, та й арта їх ще дихає, хоча вже не так упевнено. І тому при спробі тралити в тебе буде летіти злий дощик із нурсів, снарядів та іншого залізяччя.
Повертаючись до аналогії з парканом – одна справа лізти за паркан, коли за ним уже ніхто не дихає, і зовсім інша – коли за ним вишка з кулеметником. А так – то так, і там паркан, і там паркан.
Саме із цим пов'язано те, що ви у зведеннях Генштабу бачите в першу чергу різке зростання знищення арти й гелікоптерів ворога. Бо наші, власне, і роблять так, щоб, коли ми за паркан поліземо, там нікого не було. Але, оскільки співвідношення сил усе ще не зовсім на нашу користь, це займає час.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
