До середини березня, коли Путін переобереться президентом Росії, йому дуже будуть потрібні нові захоплені українські міста

Учора зустріла сусіда, який розказував мені, що "наші вже давно б на півдні все розмінували, якби їх не стримували", ну і "дійшли б до Криму". Хто "тримає", він точно не знав, але у версії своїй був певен. А я отримала живе свідчення, що "він працює". Він – телемарафон.

У той же час існує інша, не телевізійна реальність. І в реальності майбутнє стає все більш окресленим, хоч воно навряд чи радує.

Отже, 17 березня Путін переобереться президентом Росії. У тому числі й завдяки фальсифікаціям за допомогою електронного голосування впродовж кількох днів. Це означає, що до середини березня м'яснику Путіну дуже будуть потрібні нові захоплені українські міста, недивлячись на втрати. І що в холодну зиму війна буде спекотним пеклом.

А далі будуть інші вибори. У США. Там не є все визначеним наперед, і точно буде висока змагальність. І цим теж буде користуватися Путін, який, очевидно, зацікавлений у політиці зупинки допомоги Україні. Він чекатиме перемоги Трампа, який уже обіцяв "закінчити війну за один день", очевидно, надскладними для України умовами.

Знову таки: це означає війну до кінця наступного року щонайменше. І давайте відверто – ресурси на неї в Путіна є, як люди, так і зброя. У нас їх значно менше, що особливо відчутно на тлі скорочення західної допомоги, бо американські гроші – це в першу чергу про зброю і снаряди, яких критично не вистачає.

Ще пару тижнів тому я була впевнена, що під кінець року ми отримаємо позитивний сигнал від ЄС, як світло в кінці тунелю, у вигляді початку переговорів про вступ, украй важливого етапу до реального членства. Але після сьогоднішньої заяви Орбана світла може не бути… Особливо якщо всі поїдуть в Аргентину на яскраву інавгурацію замість важких переговорів в Угорщині та Брюсселі.

Надскладний період нашої історії, у якому нам потрібна буде вся наша стійкість і мудрість… І коли постане потреба говорити з людьми як із дорослими і пропонувати непопулярні рішення. Коли постане необхідність жертвувати рейтингами заради державності…

Джерело: Вікторія Сюмар / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора