Ходіть калюжами за можливості!

У голові кожної дорослої людини є сила-силенна різних заборонних патернів, які деструктивно впливають на психіку. Один із таких – ходіння по калюжах.

Дорослі люди по калюжах не ходять. Самі собі заборонили. По калюжах ходять собаки, діти й усякі безвідповідальні глупі птиці.

Я не ходив по калюжах років 40. Тому купівля резинових чобіт виявилася найвдалішим набутком сезону. Це кайф!

Я літом ходив по калюжах, але то трохи не тойво. Літня калюжа легковажна й має зовсім інший вайб. Зимова, глибока, темна, холодна калюжа – це виклик. Це втілення твого персонального гріха. Вона більше табуйована й кармічна, а тому більш жадана і зваблива!

Словом, моя порада: ходіть калюжами за можливості, воно помічне. Бо саме в калюжі віддзеркалюється небо.

На моє переконання, людина живе доти, доки не позакриває свої дитячі мрії, забаганки й гештальти. Або поки не знехтує ними. Тому дитячими мріями нехтувати не варто, якими б дурними й абсурдними вони вам зараз не видавалися. Хай будуть!

Я ще в дитинстві хотів мати оті кігті, як у електрика, щоб лазить по стовпах і деревах. Але не знав, де їх узять. Та я й зараз не знаю. Але я з кігтями не поспішаю...

Усьому своє врем'я.

Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора