Мати – страшна роль. Не дай боже жодній мамі світу пережити те, що пережили українські мами за останнє століття

День матері. Свого часу я був неабияк здивований, коли дізнався, що баба – це мама моєї матері. Я думав, що баба – вона баба і є, із самої своєї появи на світ... Моя особиста баба!

На День матері неможливо написати не пафосно. У самих словах "мати", "мама", "ненька" вже зібрано весь пафос світу. Мати – важлива роль. Страшна роль. Ти із власної волі й при здоровому глузді позбавляєшся себе, свого єства заради інших людей. На все життя. Життя цих інших людей – це поступове вмирання і вигасання тебе самої. Так заповідано, так задумано. Невідомо де, невідомо ким, невідомо нащо.

Коли помер батько, матір вирубило навіки. Вона цілий рік пролежала в сільській лікарні без свідомості. Я заїжджав до неї з онукою, моєю донькою Дариною.

– Поговоріть із нею, – казала медсестра. – Їй це подобається!

– Так що говорити, коли вона нічого не чує, не бачить і не розуміє? – питав я в медсестри.

Мати на цих словах усміхалася через свої заплющені очі. Усе вона бачила, усе чула, усе розуміла. Мати втратила свого старшого сина, мого рідного брата. Йому було вісім років. Я його ніколи не бачив і не знав. Тому до мене ставилася з особливою бережністю. Це іноді напрягало. Тим більше, що я був далеко не найбільш поміркованою і розсудливою дитиною в Черкаському краю.

У кожній культурі існує культ матері. Наша культура взагалі з нього вийшла. Українська мати для мене – це кішка, яка несе кошеня у своїх зубах за шкірку. Це квочка, що нападає на кібця, захищаючи своїх курчат. Це качка, яка дбайливо вчить своїх дітей плавати. Це лелека, що поступається своїм гніздом дітям. Це жінка, яка накриває своїм тілом своїх дітей, коли чути в небі свист ракети.

Мама – це мама! Не дай боже жодній мамі світу пережити все те, що пережили українські мами за останнє століття. Хоча, мабуть, тільки так і можна зрозуміти, що таке мама!

Мати була медсестрою. Тяжка робота, "діжурства", город, діти, "участок", "уколи". На  тому "участку" маму звали "Андреєвна". У нашому суржиковому краю. Коли мати померла, замовив пам'ятник. Приїхав. На пам'ятнику написано: "Чепинога Катерина Андреєвна".

– Що ви написали? Яка "Андреєвна"?

– Так, а хіба як треба було?

Не став нічого виправляти. Хай уже буде так, хай "Андреєвна".

Із Днем матері, ма! Із Днем матері, мами! Із Днем матері, донько Дарино! Із Днем матері, онуко Соломіє! Ти теж станеш матір'ю колись.

Із Днем матері, дорогі наші українські мами! Найкрутіші мами в цілому світі!

Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора