+5 Київ
Після американських виборів я ще більше зауважав Україну!
От у нас, наприклад, у 2010 році народ обрав дурня на президента. "Случайно"... Тіпа "так получилось", усякого буває...
Але ніхто Януковича особливо яростно не славив, од на царство йому не писав. А якщо його і звеличували, то лише в колі вузько обмежених осіб і в межах придворної пристойності.
Янукович знав своє місце і якоюсь задньою частиною свого єства, певно, й сам підозрював, що він трохи не тойво... Він не називав себе Ярославом Мудрим і не порівнював із Володимиром Мономахом. Сидів у "Міжгір'ї", дресирував страусів, стрибав по пеньках. Іноді виходив на люди, і тоді на нього стрибав вінок...
А коли спробував поговорити з людьми "з позиції сили", то ледве втік...
А от США... Всесвітня столиця демократії, прав людини, взірець розвинутого громадянського суспільства й суспільної адекватності впала за Трампа буквально за лічені тижні. Тут тобі і "золота доба", і Джордж Вашингтон, і Туркменбаші, і "Рухнаме", і шо попало. Марс, Гренландія, Панамський канал, Нобелівська премія і на вербі груші...
Кілька років тому мені трапилася книжка Бена Шапіро "Як зруйнувати Америку за три прості кроки". Читав, думав: що за брєд?!
А ні, не брєд!
Україна – не Америка!.. Майдан – як форма народного контролю й один із принципів посполитого правління. Так повелося...
Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
