+1 Київ
Про "заяву Сікорського" щодо Криму.
Коли сьогодні почув, а потім і прочитав інформацію про "заяву Сікорського" (міністра закордонних справ Польщі) про передачу Криму під мандат ООН, а потім проведення референдуму у Криму через 20 років, я був дуже здивований. Справа в тому, що ЗМІ повідомляли, що таку "заяву" Сікорський зробив на конференції Ялтинської європейської стратегії (YES). Я був на цій конференції, яка відбулася 13–14 вересня, чув там виступ Сікорського, але не чув цієї заяви.
Звичайно, я не був на всіх заходах цієї конференції, міг щось пропустити. Але чому ця "заява" з'явилася лише сьогодні?
Як я з'ясував у колег, які також були на конференції Ялтинської європейської стратегії, слова Сікорського, які зараз тиражують як його "заяву", пролунали під час нічної неформальної дискусії у форматі night cup пізно ввечері 13 вересня. Скоріше за все, це була неофіційна думка Сікорського ("політ фантазії") про те, як можна було б розв'язати проблему Криму компромісним шляхом. Але жодних офіційних заяв на цю тему Сікорський на конференції YES не робив. І тому я вважаю, що не зовсім коректно казати саме про "заяву Сікорського".
Чому цю "заяву" почали згадувати, тиражувати і критикувати тільки зараз, майже за тиждень після того, як вона з'явилася? Будь-які значущі заяви учасників конференції YES (від президента Зеленського до Майка Помпео чи Джейка Саллівана й багатьох інших) цитували майже відразу, у крайньому випадку – наступного дня. А тут пауза в шість днів. За законами оперативної журналістики це виглядає якось дивно.
Ризикну припустити, що вся колотнеча навколо "заяви Сікорського" розпочалася як наслідок інформації, яка з'явилася в польських ЗМІ, про емоційно напружену зустріч між президентом України Володимиром Зеленським і міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським. На інформаційно-політичні "витоки" поляків наші відповіли своїми "витоками".
Саму цю ідею Сікорського розкритикували абсолютно правильно. Я нагадаю, що власне запропонував міністр закордонних справ Польщі. Як пишуть різні українські видання, Сікорський заявив, що Київ і Москва не зможуть домовитися про мир без демілітаризації Криму. Він запропонував передати Крим "під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше… І ми могли б відкласти це на 20 років". Думка, м'яко кажучи, дуже суперечлива і спірна.
По-перше, вона є нереалістичною. Майже напевно можна сказати, що Путін на такий "компроміс" не погодиться. Не для того він захоплював і анексував Крим, щоб потім передавати його під контроль ООН. Але найбільш хибною є ідея референдуму, та ще за 20 років. За цей час русифікація Криму в усіх сенсах тільки посилиться, відбудеться зміна поколінь (а Росія вже 10 років ідеологічно форматує мешканців Криму), і результат такого референдуму буде відомий заздалегідь.
Навіть дивно, що такі розумні західні політики, як Радослав Сікорський, усе ще марять ідеями "демократичних компромісів" для розв'язання проблеми тих територій України, які окупувала й анексувала Росія.
Вважаю, що Сікорському обов'язково треба відреагувати на весь цей "інформаційний шум" про його "заяву" й пояснити свою позицію, щоб зняти ще одну, суто штучну конфліктну проблему в і без того непростих стосунках між Польщею й Україною на сьогоднішній день.
Однак зверну увагу й на іншу проблему, уже з нашого боку. На мій погляд, було б абсолютно неправильно розпочинати в Україні критичну інформаційну кампанію проти Радослава Сікорського. Він є, мабуть, найбільш проукраїнським міністром в нинішньому польському уряді й одним із найбільш послідовних прихильників підтримки України серед європейських політиків. Воювати треба проти ворогів, а не проти друзів, навіть якщо вони роблять певні помилкові висловлення. Із друзями треба долати непорозуміння і переконливо, але дружньо пояснювати їм нашу позицію.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
