Пошук справедливого миру для України й світу – лейтмотив цьогорічного Kyiv Security Forum, приуроченого до двох важливих дат: 80-ї річниці перемоги над фашизмом у Європі та 40-ї річниці встановлення Дня Європи як офіційного свята Європейського союзу.
Щоб залишатися вірними принципам справедливості, важливо чітко зафіксувати вихідні позиції війни: хто агресор, хто злочинець, на кого потрібно тиснути, а хто заслуговує на підтримку.
Несправедливо знову й знову мислити в логіці умиротворення агресора, забуваючи тяжкі уроки історії, коли минуло лише 80 років після останнього глобального зіткнення з тиранією.
Несправедливо пропонувати розміняти постійні втрати, як-от визнання окупованих територій, на тимчасові й примарні "гарантії безпеки", що можуть зникнути вже з наступними виборчими перегонами у країні-гаранті. Несправедливо залишатися в зоні геополітичного комфорту, сподіваючись "якось домовитися" з Росією, сподіваючись, що буря вщухне сама в час, коли нічого в поведінці Москви на це не вказує.
Останніми місяцями несправедливі наративи вторглися в український і міжнародний інформаційний простір, малюючи спотворену картину світу, у якій Україну розглядають як розмінну монету.
Я категорично відкидаю таке бачення, як і більшість учасників Київського безпекового форуму.
Україна страшною ціною виборола свою суб'єктність. Наш спротив уже змінив хід історії: ми захищаємо світову демократію, змушуємо переосмислити технології сучасної війни й даємо Європі дорогоцінний час для переозброєння та підготовки до ширшого протистояння з авторитарним табором. За внесок у глобальну перемогу добра над злом українці платять найвищу ціну.
Сьогодні Україна стоїть на передовій свободи – так само, як Польща на початку Другої світової. Тоді, як і зараз, європейська держава стала жертвою вторгнення, виправданого хибним уявленням про "право сили". Тоді, як і зараз, світ сперечався, на що він готовий, щоб зупинити агресора, доки той не пішов далі. Урок Польщі 1939 року – це урок України сьогодні: зволікання й умиротворення лише підживлюють зло, натомість сила, єдність і рішучість – єдиний шлях до справедливого миру.
Росія впаде. Це не надія, а реальна перспектива. Вона до останнього робитиме вигляд, що сильна, як ніколи – так само, як це було з імперською Росією в Першу світову війну й із СРСР у 1980-х. Вони вже намагаються роз'єднати нас і послабити нашу рішучість – і ми повинні бути до цього готові.
Справедливий мир можливий лише на основі сили, принциповості й непохитної солідарності з Україною.
Обов'язок Європи – спільно довести, що агресії немає місця в новому світі свободи й справедливості.
Тож дякуємо Збройним силам України за те, що Європа є. І за захист нашого спільного майбутнього.
Усе буде Україна!
Джерело: Volodymyr Groysman / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора