0 Київ
Не без цікавості спостерігаю за тим, як росіян корчить від того, що вони не розуміють, як подавати інформацію про те, що відбувається в Курській області.
Понад два роки вони приписують усі успіхи українців або собі, що це вони самі собі збивають літаки чи самі вирішують звідкись відступити, або на випадкові збіги обставин, на кшталт уламків успішно збитого безпілотника, від якого, щоправда, згоріла половина НПЗ, але ж збитого. Кораблі самі тонуть, літаки самі падають, усе саме вертиться, крутиться, "СВО" йде за планом" тощо.
Головне, не показати суб'єктності українців і максимально принизити Київ, що логічно, адже "терористичний режим нацистських комарів-наркоманів" не може топити крейсери, збивати бомбовози, знищувати нафту і таке інше.
А от події в Курській області вже ніяк не спишеш ні на "бандформування", ні на випадковий збіг обставин, ні на жест доброї молі. Упевнений, що уповільнена реакція Кремля на те, що відбувається, пов'язана з тим, що немає розуміння, як реагувати. Вторгнення чи ні? ОДКБ чи ні? Радбез ООН чи ні? Законність кордонів чи ні? Війна з Україною чи ні? І ще багато запитань. Російські війська в тому самому кривавому й охоронюваному заповіднику війни, який Москва створила на території України, десь можуть бути убогі, десь неефективні, десь, навпаки, продемонструвати результат, але завжди є головне – шаблонність.
Росія звикла діяти шаблонно, і це тепличний для неї стан. Те, що відбувається зараз, найбільше підходить під наше ізраїльське визначення "Ме-Хуц ле-Куфса", або, якщо перекладати не буквально, а передаючи сенс – розрив шаблону.
Джерело: Ігаль Левін / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
