-2 Київ
Усі згодні, що оновлення необхідне, що наявна державна машина, оборонно-промисловий комплекс і військова організація української нації – неефективні, але мало хто розуміє, що робити. Люди запитують у коментах: що пропонуєте? Адже політичного життя немає, виборів немає, як це змінювати?
А я й не закликаю до виборів. Я не займаюся політикою, я займаюся війною (яка, звичайно ж, є продовженням політики). І я впевнений, що вибори нічого не змінять, тому що питання зміни політиків не скасовує проблеми відсутності професіоналів і професійних кадрів на місцях, у середній і нижній ланках.
Ось, наприклад, за Порошенка (як і за Януковича, Ющенка, Кучми) в армії були на 99% ті самі офіцери, генерали, що й зараз. Адже армію не можна розпустити після виборів і набрати нову, і навіть якщо політики будуть чудові, армія залишиться тією ж самою. Розумієте суть проблеми?
Суть проблеми в тому, що в нас багато комбатів і комбригів ніколи не були на позиціях. Що в нас узагалі надто багато командирів і начальників, яких прилаштовують по різних штабах і всяких там "командуваннях", а реальну бойову роботу витягають на собі 10–15 ефективних бригад, 10–15 талановитих воєначальників, які змушені миритися з неефективною й навіть шкідливою наявною системою управління.
І тут знову ж таки – нуль політики, претензія не до Сирського або його попередника Залужного, просто так прописано в документах, що мають силу закону, і жоден воєначальник не може це змінити. Ніхто не може скасувати дублювання функцій Міноборони й Генштабу, розпустити величезні бюрократичні псевдовійськові організми, які насправді не потрібні (шкідливі), а за документами – потрібні. Ніхто не може звільнити непотрібних і безглуздих офіцерів та генералів під час війни, тому що в армії так не працює – в армії формально важливіші звання, посади й вислуга, а не професіоналізм і патріотизм.
Тому біда втрати Вугледара – це не тільки наслідок того, що нам бракує снарядів і людей, а партнери не дозволяють бити по Росії, це наслідок системної неефективності військової організації, у якій реально воює тільки кожен 10-й, а бойовими підрозділами часто командують абсолютно не придатні для цього люди, які мають тим часом високі звання й солідні посади.
Зрозуміло, що армія, як і оборонно-промисловий комплекс, державна служба, потребує глибокої реформи, переробки наявних механізмів ухвалення рішень, оновлення кадрів. Але хто це має робити? Міноборони? Ні, тому що чиновники МО найменше зацікавлені в реформі. Генштаб ближче за всіх перебуває до розуміння сенсу й важливості необхідних змін, але занадто зайнятий поточною війною. Мар'яна Безугла? Супер!
Уявляєте, якщо раптом, уперше в історії депутатка без професійної освіти та професійних навичок, без досвіду ведення війни проведе ефективну військову реформу?
Смішно. І сумно. Професіоналів скрізь не вистачає.
Джерело: Юрий Касьянов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
