+10 Київ
Хочеться сказати дві речі.
Перше. Минулого тижня я вперше опинився у Норвегії. Поїздка була короткою, але далася важко. Усі міста й селища, які нам траплялися на шляху, залишали приблизно таке враження: колись люди опинилися на холодному, витягнутому і не дуже придатному для комфортного життя шматку землі, але змогли облаштувати його так, що навіть найглухіше село на 10 будинків випромінює достаток. І це ми ще не були на кордоні: в інтернеті багато порівнянь норвезького Кіркенеса з нашими Заполярним чи Нікелем (відстань – 55–65 км); якщо не боїтеся остаточного занепаду настрою та сил – знайдіть та подивіться.
Є багато причин, чому в них – нафта й газ і ось так, а в нас – нафта й газ і ось так ось. Учора більшість із цих причин ми знову спостерігали. Захоплений історією імператор. Свита з ампутованою думкою та волею. Пропагандистський ескорт, що так складно і так солодко схвалює війну з теплих столичних квартир. Ну і рішення, які вся ця тусовка ухвалює. Рішення – не на те, щоб конвертувати природні ресурси на достаток Воронежа, Камчатки, Нікеля і Заполярного, а щоб багатіти самим і довше в управлінні цих ресурсів залишатися.
Усе, що написано вище, – дуже банально; це очевидно для всіх, у кого 2х2=4. Тому я пишу це лише з одним мотивом: коли мої діти підростуть, дістануться до цього клаптика історії, охрініють і запитають: "Тату, ну а ти ж тоді чого?" – у мене буде письмовий доказ: цієї влади я не вибирав, її імперського чаду я не підтримував.
Друге. Навесні минулого року у нас вийшов випуск із Михаличем із петербурзького гурту Animal Джаz. Відповідаючи на запитання: "Як ти сприймаєш те, що відбувається між Росією та Україною?" – він відповів: "Жесть. Трагедія. І почуття провини […]. Ось ці всі зелені чоловічки, ось це все втручання з боку – це нескінченні почуття мого сорому та провини. З одного боку – за те, що я не можу вплинути. З іншого – за те, що це моя країна, хоча я ніби прямо і не відповідальний за ці речі".
Ця відповідь дуже близька до того, що відчуваю зараз я.
Я виріс у Росії, Росія – моя Батьківщина, я з ніжністю та любов'ю ношу триколор на передпліччі. Але Україні, батьківщині рідних та дому друзів, – моя максимальна підтримка в ці дні.
Росії, Україні, миру – мир.
Джерело: yurydud / Instagram
