Ми впевнено йдемо курсом на економічне бронювання – легальний відкуп від армії

Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектора.

Як може одна держава йти одночасно в бік "нам потрібні солдати на фронт" і "давайте забронюємо всіх, кого можна, і особливо, кого не можна"? Це ж безумство на межі дебілізму.

У нас є мобілізаційний резерв – наприклад, 5 млн людей (підрахунок texty.org.ua). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо – і робимо це спрямовано й навмисно!

Не побороли корупції у МСЕК і ВЛК – вважай, ще 1 тис. (або більше) здорових чоловіків за гроші щоденно отримують свідоцтво, що дозволяє їм не йти у військо.

Не побороли корупції в міграційній службі, у прикордонних службах – ще, вважай, сотні людей на день виїжджають, вибігають, випливають і не повертаються.

Держава закрила 1,5 млн людей (а може, і більше) від мобілізації як заброньованих, як "критичну інфраструктуру". І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює на підприємствах, які не є критичними ні в якому трактуванні цього терміна. Це магазини будматеріалів, це гральний, мати його, бізнес, це торговельні мережі, це футбольні й не тільки клуби, чиї власники зуміли "домовитися" – за гроші чи на власних зв'язках. Скільки це з 1,5 млн заброньованих? Я не знаю.

У моєму "улюбленому" департаменті поліції охорони, про який я вже писав, – 16 тис. людей. На військовий лад – чотири бригади, усі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполіції, є воєнізована охорона "Укрзалізниці", є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки в самої держави. А ще перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.

А ще ми впевнено йдемо курсом на економічне бронювання (читай – легальний "відкуп" від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми як держава системно робимо все, аби якомога менше людей у країні навіть теоретично можна було б мобілізувати.

І одночасно ми витрачаємо колосальну енергію (і маємо величезне зростання дизморалі) через те, що таскаємо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно. І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про економічне бронювання й неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати "варіки пропєтлять".

Тому що меседж від держави "за бабки в армію можна не ходить" звучить хіба що не вголос.

Держава має зараз, сьогодні, уже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це в першу чергу максимальне зняття броні й покарання тих, хто бронював за гроші. Це в ту ж першу чергу чітка заява про те, що ніякого економічного бронювання не буде. І – знову в першу чергу – максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за бабки скорочується наш мобілізаційний резерв.

Так, усе це – у першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першої, то другу будуть досліджувати історики у світі з іншими кордонами України на політичній мапі.

І це – у кращому випадку. У гіршому і мапа, і світ обійдуться без нас.

Доповідь закінчив.

Джерело: Юрій Гудименко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора