У далекому 1984 році в гуртожитку я пару тижнів жив в одній кімнаті з абітурієнтом, який уже втретє старався поступити в наш Львівський політех.
Того року – мабуть, із відчаю – він пішов на екзамен у псевдовійськовій робі, зі штанами, заправленими в підтоптані румунські зимові напівчоботи, у смугастій майці і значками "молодой ударник пятилетки" та "ОКОД", які мали символізувати участь в афганській війні.
Прийшов засмученим. Імідж не врятував від запитань про диференціали й дуалістичну теорію світла.
Згадалося це у звязку з кампанією "Байден, чому ми не в НАТО – 2", яку розгортає офіс. Мовляв, ми кров проливаємо за вас, а ви від нас ще чогось хочете.
Пояснюю для абітурієнтів Трускавецької академії. НАТО – це військово-політичний блок. За загальним висновком, ЗСУ готові до інтеграції в НАТО. Може, навіть краще інших членів цього оборонного блоку.
Але в НАТО вступає не армія, а країна. І блок вимагає досягнення не тільки військових, але й політичних стандартів.
Мало хто знає, але в 1954 році заявку в НАТО подав СРСР. Не взяли.
Ми вже давно не совок. Але!
У НАТО не беруть країни, де нема вільних ЗМІ.
У НАТО не беруть країни, де суддями управляє одіозний чиновник з Офісу президента.
У НАТО не беруть країни, де скасовують електронне декларування чиновниками своїх доходів і видатків.
У НАТО не беруть країни, де на одній закупівлі МО оминають систему Prozorro й хочуть украсти $100 млн.
Ми мусимо вступити в НАТО. І не тому, що це вимога Конституції. А тому, що це єдиний надійний спосіб убезпечити від наступної війни наших дітей.
І для цього треба не тільки перемога ЗСУ, за це ми впевнені, але ще треба й виконання владою домашнього завдання.
Джерело: Юрій Луценко / Facebook