+19 Київ
У 1918 році українська державність вистояла, але впала за пару років.
З одного боку перли більшовики (спеціалісти кажуть про 1 млн багнетів).
З іншого – поляки. Союзники надали їм зброю для боротьби з більшовиками, але вона була використана для окупації населених українцями Галичини й Волині. Жодного міжнародного мандата для військової окупації українських земель Пілсудський не мав.
А ще були румуни, денікінці, власна українська отаманщина…
Україна впала у 1921 році. Її поділили між собою Польща Пілсудського й Росія Леніна. Потроху українського пирога дісталося Румунії й Чехословаччині.
Потім СРСР використав підневільних українців як мобілізаційний ресурс.
У 1939 році Польща капітулювала за 28 днів.
У 1945 році Польща отримала радянські танки по всій своїй території.
Можливо, це урок? Можливо, краще мати кремлівські танки під Бахмутом, а не під Вроцлавом?
Цей урок дуже добре засвоїло покоління, яке пережило ту війну, – покоління Яцека Куроня, Анни Валентинович, покоління "Солідарності".
Вони чітко розуміли звʼязок між причинами й наслідками: помилки Польщі Пілсудського коштували їм втрати державності, втрати суверенності, перетворили на сателіта імперії зла.
Вони усвідомлювали, що незалежність Польщі у 1918 році відбулася коштом української незалежності.
І що цей борг треба віддавати.
Яцек Куронь писав: "Польща двічі завадила незалежності України в ХХ столітті. Уперше – внаслідок перемоги в 1918 році над Українською Галицькою Армією, вдруге – через Ризьку угоду". Україна ніколи не мала цього гріха перед Польщею – українці не ставали на шляху польської незалежності.
Саме тому це покоління так поспішало першими визнати незалежність України у 1991 році.
Це була символічна сплата старого боргу українцям.
А от тепер прийшов час платити не лише символічно.
Втрата державності коштувала українцям мільйонів життів.
Причиною того, серед багатьох причин, було й те, про що писав Куронь: Польща два рази встала на шляху української незалежності.
І це також вимагає не тільки слів, але й дій. Звичайно, якщо поляки не зичать собі знову російських танків під Вроцлавом.
Передвиборче божевілля, яке вже охопило Польщу, є небезпечним. Не варто експериментувати: цього разу Польща капітулює за 28 днів чи швидше? Бо після України наступною завжди була Польща.
Те, що сьогодні польські політики – незалежно від політичного спектра: і праві, і ліві, і ті, що між ними, – вдаються до мови шантажу, є огидним і потенційно небезпечним.
Зупиніться!
Джерело: Oleksandr Zinchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
