Київський журналіст і дипломат Сметанін опублікував автобіографію "Заметки на козырьке" G

Відомий київський журналіст і дипломат Анатолій Сметанін опублікував книгу спогадів "Заметки на козырьке. Откровения авантюрного журналиста", в якій розповів про свою військову й дипломатичну службу, а також про роботу в газетах "Вечірній Київ" та "Киевские ведомости", повідомляє кореспондент видання "ГОРДОН".

"Я вважаю, що прожив дуже цікаве життя, якому в Україні немає рівних. Моє життя трохи особливе. У мене за спиною стільки цікавих подій – ще на п'ять книг вистачить. Я офіцер, журналіст, дипломат. Починалося все з голодного напівсирітського дитинства на Донбасі. Батько загинув під поїздом, мати багато хворіла. Завдяки зусиллям чоловіка моєї тітки, який був військовим, я потрапив у Київське суворовське училище, і ця подія круто змінила моє життя. Мені 10 років було. Далі від місцевої шахти я нікуди не ходив, Антрацит із його двоповерховими будинками здавався мені Нью-Йорком. А тут поїхав вчитися до столиці. В училищі для мене був рай: я з бібліотеки не вилазив – готував себе до моєї місії на Землі", – розповів журналіст.

Фрагмент книги "Заметки на козырьке. Откровения авантюрного журналиста"

Після навчання Сметанін служив у Польщі та Угорщині. Був свідком історичних подій, які поклали початок демократичних перетворень у цих країнах. Після повернення в Київ зайнявся громадською журналістикою і почав працювати в газеті "Вечірній Київ", а потім – в "Киевских ведомостях".

Фрагмент книги "Заметки на козырьке. Откровения авантюрного журналиста"

Оскільки Сметанін непогано знав англійську мову, вивчав дипломатію, спілкувався з політиками, то незабаром одержав пропозицію попрацювати в українському посольстві в Узбекистані і Таджикистані.

"Спочатку мені запропонували їхати в московське посольство, але мені ця ідея не дуже сподобалася. Я вже спілкувався з багатьма дипломатами. Вони розповідали, що атмосфера там панує не дуже приємна. А потім раптом мені запропонували поїхати в Ташкент. І я вирушив туди з величезним задоволенням. Я б і зараз проміняв посольство в Москві на посольство в Ташкенті. Чому ще я погодився? Та тому, що там був послом Володимир Сметанін. Ми з ним познайомилися у Верховній Раді в 1992 році. Коли його призначили послом в Таджикистан, він не захотів взяти мене: "Посольство маленьке – усього сім людей, і два Сметаніна – це перебір". Але коли через кілька років мене скерували в Ташкент, він не тільки погодився на таке призначення, але і дав мені дуже добрі рекомендації", – зазначив Сметанін.

Фрагмент книги "Заметки на козырьке. Откровения авантюрного журналиста"

Інформацію про книгу "Заметки на козырьке. Откровения авантюрного журналиста" доступна в електронній "Домашній бібліотеці" можна отримати по телефону + 38-068-727-77-52.