-1 Київ
Представники української влади у своїх заявах озвучують істотно завищені суми втрат бюджету країни від блокади окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Таку думку виданню "ГОРДОН" висловив екс-заступник голови правління НБУ, президент Міжнародного інституту бізнесу, фінансист Олександр Савченко, коментуючи відстрочування надання Міжнародним валютним фондом (МВФ) чергового траншу Україні.
"Думаю, виділення траншу Україні перенесли з двох причин. Перша – це блокада Донбасу і пов’язані з нею непрофесійні заяви депутатів і міністрів щодо втрат, яких зазнає бюджет. Вони стверджували, що через блокаду державний бюджет нібито не дорахується 25–35 млрд грн. Це більше ніж 1% ВВП країни. Тобто офіційні особи шалено завищують цю суму. Це роблять на догоду одній політичній силі, щоб дискредитувати ідею блокади. І коли ситуація настільки невизначена, МВФ не може затвердити програму, яка апріорі неможлива", – зазначив Савченко.
За його словами, Міністерство фінансів України свідомо не говорить про те, що підприємства в ОРДЛО дотували з бюджету країни.
"Насправді втрати бюджету через блокаду становитимуть 1–2 млрд грн. До того ж є ще один момент: ці підприємства – експортери, тому вони були основними бенефіціарами отримання ПДВ із державного бюджету. І я думаю, кошти, одержувані ними з бюджету, набагато перевищують ті, які вони перераховують до бюджету. Тобто в Мінфіні акцентують увагу тільки на втратах, але не говорять про найголовніше – скільки ці підприємства отримують коштів із бюджету", – підкреслив фінансист.
На його думку, підприємства на окупованих територіях завдали збитків українському бюджету.
"Ці підприємства платили єдиний соціальний внесок і податок на доходи фізичних осіб. За моїми підрахунками, надходження до бюджету становили 1–2 млрд грн. Більше нічого вони не платили. Скільки ми витрачали бюджетних коштів на відшкодування їм ПДВ, точно сказати не можна. Але, виконавши елементарні обчислення, маємо, що Україна дотувала ці підприємства. Тобто вони були збитковими для країни. Та й не могло бути по-іншому: ми навіть на підконтрольній Києву території не можемо впоратися з тіньовими схемами. Що вже говорити про підприємства в ОРДЛО? Думаю, підприємства ОРДЛО перерахували агресору набагато більше грошей, ніж Україні. По суті, з нашого бюджету вони отримали 15–20 млрд грн", – заявив Савченко.
Він не відкидає, що рішення МВФ також пов'язане з невизначеністю навколо призначення аудитора НАБУ.
"Друга причина, через яку МВФ відстрочив надання траншу – це невизначеність навколо призначення аудитора НАБУ. Цього разу МВФ, по суті, уперше за свою історію висуває не тільки бюджетно-економічні вимоги до країни, але й антикорупційні. Зокрема, мова йде про зміцнення нових антикорупційних структур і створення Антикорупційного суду. І ніякого прогресу в цьому напрямку вони від України не бачать. Тому МВФ взяв своєрідний тайм-аут. Хоча, думаю, протягом наступного місяця гроші нам усе-таки дадуть", – резюмував фінансист.
На початку березня 2017 року керівництво України та МВФ досягли згоди щодо третього перегляду програми співробітництва, що дасть змогу Києву отримати кредит у розмірі $1 млрд.
19 березня стало відомо, що МВФ зняв з порядку денного на 20 березня питання надання траншу для України.
У Міністерстві фінансів України заявили, що розгляд питання перенесено на короткий строк, це пов'язано з необхідністю уточнення розрахунків економічних наслідків заходів, ухвалених Києвом у відповідь на захоплення українських підприємств на не підконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей.
15 березня президент України Петро Порошенко запропонував ухвалити рішення про тимчасову повну зупинку транспортного сполучення з окупованими територіями Донецької та Луганської областей, крім гуманітарних вантажів.
Цю ініціативу підтримала РНБО, доручивши правоохоронцям невідкладно припинити переміщення вантажів залізничними та автомобільними шляхами.
Влада України зазначала, що цих заходів ужито у відповідь на дії сепаратистів "ДНР" і "ЛНР", які оголосили про введення "зовнішнього управління" на десятках підприємств, розташованих на окупованій території, але які працювали відповідно до українського законодавства.
