0 Київ
Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали у селі Ольгинка (Донецька область) Клавдію Шейко, героїню фотокниги "Донбас і Мирні". Жінці вручили примірник книги і провели автограф-сесію.
Як зазначив Михайло Катеринчак, керівник проекту "Допомога населенню" Гуманітарного штабу, фотокнига, видана Фондом Ріната Ахметова, – це літопис страшних подій, які сьогодні відбуваються на сході України.
"У цій фотокнизі зібрано 11 історій, які розповідають про мужність і героїзм мирних жителів, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Донбасі. І одна з цих історій про вас, дорога Клавдіє Миколаївно! Ви не тільки герой книги, але й герой по життю. І про це вже знають не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу. Тому що Фонд Ріната Ахметова презентував це видання у Києві та Брюсселі, книгу вручено представникам міжнародних організацій та посольств", – сказав Катеринчак під час зустрічі з Шейко.
Клавдія Шейко все життя пропрацювала у друкарні, куди прийшла 17-річною дівчинкою у 1943 році. "Я там навчилася читати і писати", – запевняє вона.
Біда прийшла у 2014-му, під час обстрілу Ольгинки жінка втратила доньку та онуку, але не здається. Цього року Клавдії Шейко виповнюється 92 роки, але виглядає вона достатньо бадьоро, хоч і ходить із паличкою. Сама готує, працює, надягнувши наколінники, у городі, виховує 13-річного онука Павла, якого вона взяла під опіку після загибелі його мами.
"Сусіди теж допомагають – хліб приносять, якісь продукти, із дровами на зиму допомагають", – розповідає Клавдія Миколаївна. Самі сусіди кажуть, що вона завжди була оптимістом по життю та живчиком.
Клавдія Миколаївна дуже вдячна Фонду Ріната Ахметова, який підтримує її у важкі часи. "Без цієї допомоги ми б із Пашею не впоралися", – говорить Шейко.
"Донбас і Мирні" – книга про стареньких, яким доводиться виживати у зоні бойових дій. Про сім'ї, яким довелося покинути рідні домівки. Про поранених дітей, які вижили всупереч прогнозам лікарів. Фонд Ріната Ахметова вбачає свою місію у тому, щоби голоси Мирних зазвучали й були почуті, щоби не залишилося байдужих до трагедії, через яку вже постраждало більше ніж чотири мільйони жителів Донбасу. Упродовж чотирьох років Фонд допомагає мирним жителям на Донбасі продуктами, проведенням термінових операцій, медикаментами для важкохворих та реабілітацією поранених дітей. Завдяки цій допомозі врятовано життя більше ніж мільйона людей", – зазначив Катеринчак.
Глава з книги "Донбас і Мирні"
"Вони бояться втратити одне одного"
В Ольгинці Донецької області страшно виходити на вулицю. Війна не щадить нікого. Це вже друга на віку Клавдії Миколаївни. Адже їй 90 років. Жінка знає, що таке голод, страждання і біль, який невщухає. У неї гине внучка і помирає донька. Онука вдається врятувати від смерті. І тепер вона ні за що і ніколи не розлучиться зі своїм Пашею.
А історія у хлопчика страшна. Клавдія Миколаївна приймає пологи у невістки і раптом дізнається, що дитину хочуть втопити. Зупиняє недолугу мати і забирає новонародженого собі. Онук Паша – сенс її життя.
– Ось це і радість, і горе. Усе разом. І я його не кину, – каже вона.
Оформлення опіки відбувається не відразу. Соціальні служби довго не погоджуються – вік. А у Паші немає ріднішої людини, ніж бабуся.
– Поживи ще рік. Із ким же я лишусь? – говорить він, обіймаючи улюблену бабусю.
У своєму селищі вони переживають не один обстріл. Після Другої світової тут залишається один-єдиний будинок. А потім житло потихеньку відбудовують. Мирні досі не хочуть вірити, що тут знову війна. Але Клавдія Миколаївна і Паша намагаються не думати про погане. А також не втрачають надії, що ще довго будуть разом.
