+1 Київ
10 листопада 2022 року, четвер
Удень пройшлися до середмістя. Людей на вулиці небагато. Рашиків не видно зовсім. Але їхня символіка і прапори ще є на деяких державних установах. Не побачили й ворожої техніки. Що б це значило?
Вертаюся додому. Десь о 14.00 вирішили пройтися вулицею, бо погода стояла пречудова. Зустрічаємо сусідку, яка зі щасливим виразом обличчя каже, що наші вже на Таврійському масиві, що люди співають гімн України, обіймають воїнів ЗСУ. Послухали, але, скажу чесно, не вірив до кінця.
Як стало сутеніти, пішов пройтися проспектом до пам'ятника Тарасові Шевченку. Біля пам'ятника купка людей і сусід Володя щось ховає під курткою. І тут! Ціла колона машин, мотоциклів, мопедів, у яких жителі міста розмахують прапорами нашої країни. Це супроводжується гучними сигналами та співами. Ми підскочили на ноги, стали кричати, як діти. Невже ми вільні? І тут Володя дістає наш прапор, який він приховав на цей випадок. Простояли деякий час, потім хвороба взяла своє, пішов додому. Сусід із молодими хлопцями вивісив український прапор на будівлі будинку молоді, що навпроти пам'ятника Шевченку, і сивий Тарас Григорович усміхнувся. Це, мабуть, був один із перших прапорів у місті.
Попередній запис у щоденнику – 8 листопада 2022 року. Наступний запис – 11 листопада.
