-4 Київ
Журналіст Орхан Джемаль і його знімальна група, які загинули в Центральноафриканській Республіці, імовірно, намагалися спостерігати за бійцями приватної військової кампанії "Вагнер" і їхньою діяльністю в місці, де ті були розквартировані. Таку думку в ефірі "Радио Свобода" висловив головний редактор "Новой газеты" Дмитро Муратов.
"Вони займалися "ПВК Вагнера", це точно, тому що просто сама собою ця історія Африки для них була б не дуже цікавою. Я припускаю, що вони вирішили просто на місці, де розквартировані бійці-вагнерывці, і не тільки вони, подивитися на цих солдатів і на характер їхньої діяльності. Що сталося на цьому незрозумілому блокпості, поки нікому не відомо. Поки що немає відеоматеріалів, які там мали б бути. Не факт, що вони були в цей час включені", – зазначив Муратов.
За його словами, у Джемаля була важлива професійна риса – він умів відрізняти правду війни від воэнних провокацій.
"Чотири роки і один місяць тому Орхан надрукував у "Новой газете" матеріал про те, як під виглядом "солдатських матерів" чиновники самопроголошеної ДНР, посадивши в автобус жінок, возили їх місцями дислокації військових частин України з плакатом: "Синку, додому! Війну геть!" Насправді там не було, як з'ясував Орхан, жодних солдатських матерів – а якась "співробітниця деенерівської міліції", полковник, була цієї найголовнішою "солдатською матір'ю"! Жодні діти у цих "матерів" там не служили, це була чистої води пропагандистська розвідка боєм. І в одній із частин "армії ДНР", коли подумали, що це напад, обстріляли автобус, загинули люди, і Орхан теж був там", – розповів головний редактор "Новой газеты".
Він підкреслив, що Джемаль зміг визначити по персоналіях, хто і навіщо це робив.
"І замість гучної акції, що "з бідною мирною демонстрацією" так ось обійшлися, з'являється матеріал зовсім інший – про те, як сторони провокували одне одного. Як ось ці підставні, ряджені видавали себе за інших... Вони знали, це особливо підкреслював Джемаль, чим усе це може закінчитися. Орхан Джемаль цілком цю ситуацію зумів вивернути до світла і показати її сутність. Я думаю, тут він теж розумів, навіщо він їде і що він хоче розкрити", – додав Муратов.
Він зазначив, що у вбивство журналістів заради пограбування не вірить.
"Я не вірю в жодні пограбування! Коли вбили в Югославії журналістів Держтелерадіо СРСР Віктора Ногіна і Геннадія Курінного, теж сказали "пограбування", а насправді це сербські спецназівці в них стріляли через їхню роботу. Просто розстріляли обох, бо не хотіли, щоб інформація з тієї частини Хорватії, де робили звірства, якимось чином просочилася у зовнішній світ", – додав Муратов.
Про загибель Джемаля, оператора Кирила Радченка і режисера Олександра Расторгуєва стало відомо 31 липня. Тіла росіян виявили за 23 км від центральноафриканского міста Сібю і доправили на базу місії ООН. У ЦАР у партнерстві із "Центром управління розслідуваннями" Михайла Ходорковського група знімала документальний фільм про діяльність російської приватної військової компанії "Вагнер".
Колега убитих Родіон Чепіль розповів "Новой газете", що вони вирушили в африканську країну після повідомлень про те, що там "періодично бачать російських людей у військовій формі".
"Це журналістам було цікаво. Це були найкращі представники професії, дуже сміливі хлопці. Вони приїхали кілька днів тому туди, провели в ЦАР три-чотири дні. Вирушали зі столиці Бангі на захід, у бік міста Бамбарі. Вони були заблоковані на одному з блокпостів... Що відбувалося далі, мені невідомо", – зізнався він.
Мотивом убивства членів російської знімальної групи в ЦАР могло бути пограбування, повідомляло з посиланням на поліцію ЦАР агентство "Интерфакс". Мер міста Сібю Анрі Депеле заявив, що знімальну групу розстріляли із засідки.
Журналістів могли вбити бойовики збройного угруповання "Селека". Про це з посиланням на джерела у владних структурах розповіло 1 серпня місцеве радіо, повідомляє ТАСС.
Ногін і Курінний були вбиті в околицях міста Хорватська Костайниця 1 вересня 1991 року засадою бійців сербської спеціальної оперативної групи (загону міліції особливого призначення) під командою Ранко Бороєвича. Злочин досі офіційно не розслідувано.
