Не треба чіпати "бабусю". Інакше до вас прийдуть "внучата" 

Ну от скажіть мені на милість: про що думали люди, які придумали, оплатили і розмістили на вулицях Києва чорнушні білборди з "бабусею" Юлією Тимошенко?

Хотіли нашкодити її шансам на президентство? Але для цього потрібно щось більше, ніж 10 хвилин роботи у фотошопі і виділені жовтим слова "останній" і "бабуся". І про підвищення цін на газ, про 2009 рік згадувати – також непродуктивно. Бо завдяки багаторічним "тарифним лекціям" по ящику Юлія Володимирівна стала для багатьох головним експертом із комунальних рахунків. А також матір'ю-захисницею і мадонною-заступницею. І ось цю копітку (і недешеву) спасенну роботу хтось хотів звести нанівець кількома сотнями білбордів?

Зацикленість на темах нижче від пояса погано пахне. Сидять у якомусь фешенебельному ресторані кілька добре одягнених, але погано вихованих мужиків. Сидять, випивають і глумляться

Ну добре, може, ідея була вивести Юлю з рівноваги? Але цього не вдавалося зробити і в тюремні роки, а вже та історія зламала б багатьох (і веселих авторів білбордів – насамперед). Але Юліна сила волі, смак до влади, досвід і правильне розставляння пріоритетів зробили свою справу. Як і помилки конкурентів, і не в останню чергу такі ось чорнушні прожекти. Бабуся бабусею, а хто в підсумку очолює всі рейтинги? Отож.

Ні, не варто шукати в цих білбордах політтехнологічної мудрості. Зате можна скласти цілком достовірний портрет замовників, хай хто вони є.

По-перше, це люди глумливі і, скажімо так, не обтяжені моральними орієнтирами. У цьому професійному цеху – звична річ. Ще за нагоди і похваляться колегам з інших штабів. Ті, до речі, гідно оцінять, але й за першої ж нагоди здадуть своїм роботодавцям. Таке траплялося, і не раз.

По-друге, з демократичними західними стандартами у цих "спеців" серйозні проблеми. Упирати на вік жінки-політика, штучно старити її фотографії? Фі. У Німеччині, Британії чи США так не заведено. І нинішній вік Юлії Тимошенко (днями їй виповниться 58) там вважають віком розквіту політика. Не вірите – запитайте у 64-річної Ангели Меркель або 71-річної Гілларі Клінтон.

І по-третє. Є в мене відчуття, що авторство цих білбордів належить тій самій чарівній компанії, яка в червні запустила на сцену до Тимошенко стриптизера з характерною графікою на голому торсі. Люди з Юлиної команди запевнили мене, що в зал молодик потрапив за посередництва одного наближеного до президента України каналу. Якщо це так, тоді якість тамтешнього "креативу" високою не назвеш.

І ось ця зацикленість на темах нижче від пояса погано пахне. Сидять у якомусь фешенебельному ресторані кілька добре одягнених, але погано вихованих мужиків. Сидять, випивають і глумляться. І добре б цей глум був у дусі знаменитого "Летючого цирку Монті Пайтона" – ті вміли висловитися про політиків злобно, але зі смаком. Не наголошуючи на зовнішності, але з увагою до ідеологічної вульгарності. Адже ми, за ідеєю, вибираємо того чи іншого політика, з огляду на його ідеологічні настанови?

В історії з білбордами (так само, як і з молодим стриптизером на сцені) ми маємо справу з мочінням конкурентів у Russian style. Глузуванням із переходом на особистості. Добре, що ще не зайнялися, як це було за поребриком років п'ять тому, підкладанням під політиків повій (із неодмінною приватною зйомкою і публікацією роликів у мережі).

І найгірше те, що із цих білбордів може розпочатися передвиборча гонка озброєнь. Око за око, зуб за зуб, білборд за білборд, лайтбокс за лайтбокс, глум за глум. Спочатку смішно, потім перейде в стадію вендети. Мовляв, нашого образили – потрібна "отвєтка". А оскільки всі наші політики – не ангели, то матеріалу для взаємного тролінгу завжди вистачить.

Життя у нас зараз тривожне, метушливе. Війна на сході, війна в суспільстві. Не треба нам війни ще й на виборах

І знаєте що? Якщо ця зла гуморина затягнеться, вони можуть просто обнулити одне одного. "Раз Тру-ля-ля и Тра-ля-ля решили вздуть друг дружку / Из-за того, что Тра-ля-ля испортил погремушку".

Поки, слава богу, тримаються. Хоча знаю точно – варіанти "Б" з чорнухою на головних конкурентів у багатьох кандидатів є. Це з одного боку. А з іншого, багато хто не шкодує грошей на власні служби безпеки. У них працюють колишні СБУшники, колишні менти, колишні військові, колишні прес-секретарі зі зв'язками. На будь-яку спробу викиду компромату на адресу боса вони реагують як полковий кінь на сигнал труби.

– Слухай, а ти не знаєш, хто це зранку розмістив на трьох сайтах поганку про N? – запитав мене недавно телефоном один такий штабний "контррозвідник" (назвемо його Віктором). На моїй пам'яті, він працює вже в третьому штабі – і всюди однаково ревно. Якщо на його чергового N хтось "наїде", чекайте контроперації. Але спочатку потрібно зібрати інформацію.

Я чесно сказав, що не знаю. "Ну, ні, то ні," – відповів він. Ще кілька хвилин поговорили про англійську футбольну Прем'єр-лігу і розпрощалися. А наступного дня я запитав його, чи дізнався він що-небудь про замовника.

– Ну, звичайно, – відповів Вітя. – І про замовника, і який сайт скільки отримав. Тепер готую відповідь...

Сказано це було рівним привітним голосом. Я зіщулився.

Мораль? Не варто, хлопці, роздмухувати хоча б у передвиборчій рекламі. Життя у нас зараз тривожне, метушливе. Війна на сході, війна в суспільстві. Не треба нам війни ще й на виборах. Не треба.