Поярков: Рабінович сидів за шахрайство, а потім шість років у дурці відмазувався. Якщо голосувати, то тільки за нього, Савченко та Януковича! G

Як тільки померли останні ветерани – почалося "побєдобєсіє"

– Сергію, добрий вечір. Радий тебе бачити.

– Привіт, дорогий. Навзаєм.

– І буду не менше радий тебе чути. Кілька тижнів минуло відтоді, як відгриміло свято – День Перемоги. Як ти святкував 9 Травня? Чи ти святкував 8-ме?

– Це дуже гарне запитання, яке чітко проводить межу в нашому суспільстві, за якою люди або можуть жити добре, або ні. Їм із дитинства втирали фуфло, що Земля стоїть на трьох китах, вони виросли – і раптом з'ясувалося, що наша планета – кругла. Але мільйони наполягають (кричить, стукає кулаком по столу): "Ні! Діди воювали на трьох китах! Це святотатство!". Люди добрі, капітуляцію Німеччини було підписано 7 травня всіма союзниками гітлерівської Німеччини та генерал-майором Суслопаровим із боку Росії, який був уповноважений це зробити...

– ...Радянського Союзу...

– ... так, СРСР. Ще раз повторюю: 7 травня. Потім акт було підписано повторно. Але, хлопці, не можна вбивцю прикінчити ще раз, на біс. Вибачте, але якщо до весілля ви з вашою дівчиною це саме, то після офіційної реєстрації в РАЦС нічого не відновиться, усе сталося до того. Мій дід пройшов усю війну від першого до останнього дня. Бойові нагороди: "За взяття Берліна", "За бойові заслуги", "За перемогу над Німеччиною" – він зберігав у шухляді письмового столу. А ось ці цяцьки: "20 років Перемоги", "30 років Перемоги" – мені віддавали гратися в пісочницю. Не поважали ветерани цих нагород. Він мені жодного разу нічого про війну не розповів. І наш учитель історії в одній зі шкіл, який був снайпером під час Другої світової, теж. Тому так: цю війну радянські люди почали як союзники Німеччини. Сталін і Гітлер були заодно. Просто 21 червня 1941 року Гітлер перестав бути союзником Сталіна, а 2 вересня 1945-го Сталін зробив те саме щодо Черчилля та США. Але як тільки померли останні ветерани – почалося "побєдобєсіє"! Поки вони були живі, так святкувати було не можна, до такої ницості не опускалися! Хлопці, це все брехня. Те, що нині відбувається в Росії, – це нахабна брехня та парад збоченців! Це день скорботи, святкувати його неможливо. Під час узяття Києва 400 000 людей поклали на землю. Суки! Заради дати...

– ...до 7 листопада...

– ...та ви вбили майже півмільйона людей заради 7 листопада! (Люто трясе руками.) Союзники в D Day висадилися на узбережжі Нормандії. Операція була в десять разів складнішою, а подивіться втрати, наскільки їх було менше! Це день, коли потрібно згадати про радянське скотство, яке вбило десятки мільйонів невинних людей! Передусім! Хлопці, це свято брехні!

– Від історії минулого переходимо до історії сьогодення. Колись в інтерв'ю ти сказав мені, що, слухаючи Януковича, тобі хочеться викинути телевізор із балкона, і бажано, щоб сам Віктор Федорович під ним і проходив. Яйцем у нього вже влучали, пора влучити телевізором. Що ти думаєш про Віктора Федоровича Януковича тепер?

– Коли матері забирали з моргу своїх дітей, героїв Небесної сотні, одна з них побажала Януковичу, щоб він відчув те саме. Я скажу так: "Перший пішов". Я не можу засуджувати ту нещасну матір і думаю, що іноді чисто статистичні речі змушують людей вірити у вищі сили. Думаю, що Януковичу зараз хріново, але впевнений, що буде ще гірше, і не тільки йому, а і його патрону Путіну. Я переконаний, що все, що сталося з Януковичем, здасться дитячим лепетанням його російським кураторам. Найгірше чекає його попереду, а Путіна – жахливе.

– Колись в інтерв'ю знову-таки ти сказав мені, що політики звикли віртуально мірятися членами. І що у Юлії Володимирівни він товстіший, довший, твердіший, і вона завжди зверху...

– Тимошенко – це найголовніший, я думаю, конкурент нинішньої влади. На відміну від Опоблоку, який узагалі не зайнятий опозиційною діяльністю (вони цікавляться чим завгодно, тільки не цим) (сміється), Юлія Володимирівна справді опонує владі. Це рідкісна людина в нас у політиці, вона любить (кричить) владу більше, ніж гроші! Ми з тобою навіть дітей своїх не можемо любити так, як вона (кричить) – владу! І в цьому Тимошенко прекрасна. Але як у її, так і у випадку інших політиків, наші виборці (стукає пальцем по столу) – дундуки, вони зовсім не пам'ятають, що вона говорила рік, три, п'ять років тому. Я колись запитав Тимошенко, чи розуміє вона, у чому її головна проблема? Колись, вісім років тому, вона прийшла в наш дитячий садок. Ми – виборці, сиділи на горщиках. І тут вона сказала (каже, імітуючи голос Тимошенко): "Любі мої, я хочу розповісти вам казочку про Снігову королеву, Кая, Герду та шматочок дзеркала, який влучив у самісіньке серце". Ми всі сидимо, загіпнотизовані Юлею, соплі в нас течуть, і какашка в горщик – бульк. Минає вісім років, ми виросли, Юля відсиділа, і тут вона виходить на Майдан і каже: "Дорогі мої, я хочу розповісти вам казочку про Кая, Герду...". І тут із першого ряду устає прищавий старшокласник і каже: "Чуєш, Юлю, я шо хотів запитати, Юльчик, а ті, хто вже трах...вся, можуть піти пограти у футбол замість того, щоб слухати твоє фуфло?". Суспільство росте. Юлія Володимирівна, я думаю, найкваліфікованіший опозиціонер нинішнього президента. Більшої небезпеки, ніж вона, у нього немає. Але все залежить не від Порошенка та Тимошенко, а від зрілості суспільства. Тому що на сьогодні в парі політик–виборець набагато більшу огиду в мене викликає останній! Я вважаю, що виборець дурніший. Ну хтось же з них – дурень номер один! По-моєму, це не політик досі! І дуже шкода!

– Ти закоханий у Юлію Володимирівну, зізнайся?

– Безумовно, Тимошенко – Сара Бернар нашої політики, актриса та магічна людина. Вона була в мене вдома, і вся моя родина сказала, що вона чарівник. Вона реально володіє харизмою (кричить), навіть коли ти розумієш, що тобою маніпулюють! І тримає удар. Із нею без камер можна говорити дуже жорстко, і коли це у справі, вона ніколи не тече соплями. У цьому плані вона крутий професіонал, але й діагноз нашої країни.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Про Надю Савченко ми з тобою говорити сьогодні не будемо, ти й так про неї стільки наговорив...

– Не будемо. Шкода тільки, що я в неї запитував про складні речі, наприклад, про те, чим республіканці відрізняються від демократів? Потрібно було поставити простіше запитання. Наприклад: "Надю, скільки буде 6х8?". Вона би відповіла, що для цього є Google, я би сказав, що вона найкращий математик нашої країни – і питання закрите.

– Чому тобі так не подобається Яценюк?

– Ой, я думаю, про Яценюка зараз узагалі не варто говорити. Він цього не вартий. Якби нарешті відкрили кримінальну справу, узяли підписку про невиїзд і маячила би перспектива суду, ось тоді би я побажав йому стати успішним кандидатом у президенти відразу після відсидки.

– Що ти маєш проти Пашинського?

– Я думаю, Хімікус проти нього набагато більше має. А я стосовно Пашинського хочу потішити вас, хлопці, ось чим. Якось я спілкувався з Аваковим і кажу: "Арсене, кілька років минуло після революції, у мене до тебе є особисте прохання". Це якраз було після випадку, пов'язаного з Пашинським. Аваков відповідає: "Звичайно, Серього. Ти справді жодного разу ні про що не просив". – "Я навіть не за себе, Арсене, я хочу за Пашинського попросити. Будь ласка, дай йому цілодобову охорону, щоб він залишався тільки в туалеті та з дружиною. А решту часу нехай поруч із ним буде вісім пацанів, щоб було кому нас від Пашинського охороняти!" – сказав я Авакову. Тому що, я думаю, жодних дострокових виборів у нас не буде до 2019 року, якщо хтось із цих пашиноподібних або пашиновидних не поб'є дітей на Майдані. На Банковій дурнів немає. До речі, Юля, Опоблок і Садовий дуже допомагають нинішній владі. Вони тримають її в тонусі та не дають перепочити. Вони не можуть (каже, копіюючи голос Януковича), як чисто Віктор Федорович, розслабити булки в "Межигір'ї" та зі своєю полежати, чисто шашлики посмажити. Ось Петя в тонусі! Я сказав Юлі, що саме тому вона й не дає йому раніше за 19-й рік сходити на вибори, що вони його тримають у напрузі. 2018 рік не за горами, а там уже й оголосити дострокові вибори не можна. Я за вибори, але як реаліст чесно кажу: ними зараз і не пахне. І в цьому винна не влада, а опозиція, така вона в нас фуфлова та фуфлижна.

Якщо Савченко та Ляшко для вас класні – ваша доля жити в лайні та ним харчуватися!

– Повертаючись до Майдану, тобі не здається, що три з половиною роки тому там було багато дивного?

– Це довга тема для окремої програми. Скажу дуже коротко: я вважаю, що спочатку Януковича підписали на операцію "Фальстарт", за якою вони спершу спустили би пару, а у 15-му році Янукович вийшов би з потрібним кандидатом. До речі, усі, хто був у політраді Партії регіонів, мені потім підтвердили, що дуже здивувалися, коли побили студентів, тому що цього у плані не було. І тут, я думаю, такий товариш як Льовочкін (Янукович же не міг погодитися відразу на щось інше, а тільки "Фальстарт", тільки стовідсоткова впевненість) схилив його в бік операції "Наступник". До речі, частина Партії регіонів про це знала, а частина – ні.

– І хто мав стати наступником?

– Певний час мої західні знайомі казали мені, що, напевно, Кличко. А ті, хто був із того боку й уже втік, відверто мені розповідали, що з усіма домовилися, тільки цей Кличко впирався, і в них ніяк не виходило вирішити з ним питання. Я можу сказати, що ті політики, які стояли на сцені Майдану, бігали до Януковича торгуватися за посади: хто прем'єр, хто віце-прем'єр, кому митницю, кому кордон, а Майдан стояв. На мене було відкрито чотири кримінальні справи, у принципі, я мав сісти. І якби Майдан не переміг, я був би у в'язниці досі. Тепер питань щодо Майдану виникло дуже багато, але це тема окремої передачі, я зараз не хочу заглиблюватися.

– Побиття Тані Чорновол було?

– Звичайно. Скажімо так: деякі представники Автомайдану мали стосунок до вилучення цифрового носія з відеореєстратора. І було відразу неофіційно сказано, що весь запис показувати не можна – це буде неправильно та погано для революції. Імовірно тому, що ніхто з них не сів. Ніхто з тих, хто бив Таню Чорновол, не відповів.

– ...ні, хтось відсидів...

– Ні, дали умовний термін. Вони відсиділи рівно стільки, скільки перебували в СІЗО. Усі.

– Тобто били, але не за те?

– Я думаю, що її били, але хто цю бійку спровокував, із чого вона насправді почалася – питання залишилося відкритим. Тому що спочатку було зрозуміло, що від нас щось приховують. Повного запису немає, його знищили.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Булатову відрізали вухо?

– Так, йому відрізали шматочок вуха, але я вкотре повторюю всім журналістам, що, хлопці, під час розмови з Булатовим у нього треба запитати про те, за що його вигнали з Автомайдану за три дні до викрадення? Його виключило наше ядро за хамство, окрім того, у хлопців були до нього фінансові питання (я не займався цим узагалі, тому не можу зараз назвати чисел) і за зверхнє ставлення. Він грубіянив навіть дівчаткам, зарвався, у нього почалася зіркова хвороба, став явно втрачати контроль, перетворився на нахабу – і його вигнали з ганьбою. Я, до речі, голосував проти його виключення, тому що він людина емоційна і для нього це могло би бути важкою травмою. І тут ось це. Уже після революції була офіційна заява Автомайдану, що ми не віримо в його викрадення. Можна довго розказувати, це тема окремої передачі, я можу коротко...

– ...коротко скажи...

– Хлопці, навіщо було Булатова, у якого легесенька подряпина на щоці та відрізаний шматочок вуха (жодних, у принципі, ран на ньому не було), вивозити із країни, а про те, що Чорновол побили до напівсмерті, ніхто навіть не заїкнувся?! Тому що Булатова треба було прибрати, щоб не наговорив зайвого. Я вважаю, що це була інсценізація. Навіть більше, її з ним обговорювали, і є люди, які це чули. Звичайно, у викрадення Булатова ніхто не вірить. Не для протоколу: співробітники міліції, які нас потім допитували, говорили, що це чистий фуфел, що вони теж не вірять. Якби була політична воля... Але вони розуміли, що її не буде.

– Ідемо далі. Ти сказав, що якби Ляшко задекларував мільйон вил, ми би посміялися, але він, жодного дня не працюючи в комерції, указав мільйон доларів...

– (Задумався).

– Що, не смішно?

– Смішно. Не знаю, чи збирався ти мене питати про те, чи хотілося б мені піти в політику? Я зараз дивлюся на це все і розумію, що я би туди зайшов, і не тонкою цівкою, а з брандспойта – по кожному. Ось виступає Ляшко, ця тварюка, і каже (імітує голос Ляшка): "Оця влада знову пустила корупцію в парламент!". Я би теж сказав (знову наслідуючи голос Ляшка): "Та що ж ти брешеш, скотиняко така! Ця влада хотіла випустити корупцію, щоб вона хоч подихала повітрям! А Ляшко за неї схопився і каже, що не дасть їй звідси вийти! Бідна корупція просила Ляшка, щоб він дав їй хоч вийти з Ради повітрям подихати, а він, скотиняка, учепився, що вона нещасна та не бачить, як там, на вулиці! Він же її сам не випустив із парламенту! Що ж ти тепер людям брешеш!". Люди добрі, коли ви голосуєте за акторів замість політиків, коли ви підтримуєте маніпуляторів, коли вам щиро подобається Савченко... Коли мені кажуть, що Савченко класна, я таких відправляю лікуватися до лікаря. Тому що, хлопці, якщо Савченко та Ляшко для вас класні – ваша доля жити в лайні та ним харчуватися! І найголовніше те, що ви лайноїди, ви й дітям своїм це підсовуєте!

Бомжова квартира Лещенка мене здивувала. 200 нещасних метрів – це взагалі!

– Що ти думаєш про е-декларації? Це добре для суспільства, коли депутати та чиновники задекларували свої доходи?

– Я думаю, що це прекрасно. Усі вони повинні оголошувати свої доходи, а головне – витрати. І ще важливіше – різницю між ними.

– Ти позаздрив багатим чиновникам?

– Я тоді відразу сказав, що в нас у Верховній Раді є, звичайно, людей вісім, може, дев'ять, які чесно написали в декларації, що вони мають. А решта розділилася на дві колони безпардонних брехунів. Одні написали щось, чого в них немає. А інші збрехали, що це все, що в них є. Тобто насправді – це парад брехунів. І коли я бачу, як НАБУ намагається посадити Насірова чи Мартиненка, я просто розумію, що воно, найімовірніше, складається з таких самих, як і ті, яких намагаються кинути за ґрати. Тому що боротьбу з корупцією можна вести з одним корупціонером. Треба, умовно, учинити так: ми беремо та колючим дротом обносимо Верховну Раду, а випускатимемо по одному. Не садити, а саме випускати – ось це спосіб! Якщо ви до боротьби з корупцією підходите не так, якщо, хлопці, у нас є підозри, що всі ви негідники, злодії та покидьки, ми обносимо Раду, забираємо у всіх закордонні паспорти та випускаємо по одному тих, кого можна! Ось Лещенка – не можна! Тому що ця тварюка витратила $1 мільйон, а заробила менше як $200 тисяч за все життя. Водночас він уважає нас дебілами, говорить, що в нього все нормально! Розумієте, вони нас (стукає кулаком об долоню). І йому підтакують, ці найєми та піднайємки, вони постійно хочуть нас найємнути. Як правильно: найомують чи найємують? Це таке весілля в Найємівці! Тобто люди бачать корупцію де завгодно, тільки не в себе, й ось у цьому проблема! Янукович прикривав Захарченка аж до своєї втечі, бо своїх не здають. Ми всі розуміємо, що Лещенко – негідник, який не заплатив податків. І я, і Лещенко, природно, уже давно заробили свій перший мільйон. Але мільйон Пояркова пахне фіалками та пенсіями українських пенсіонерів, тому що в мене все відкрито, заплачено податки, тому я маю право. До речі, чесно кажучи, його бомжова квартира мене здивувала, я ж думав, що він реально... Ні, я розумів, що він шахрай, але 200 нещасних метрів – це взагалі!

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Ти сказав, що хотів би, щоб Лещенко з парламентської трибуни озвучив ім'я свого багатого чоловіка, який купив йому три квартири. Що ти мав на увазі?

– Я мав на увазі таке: ось виходить кудись Юлія Володимирівна у своїх лабутенах. Усі дивляться, ага, лабутенчики – $5 тисяч. Сумочки у Заліщук звідки? "Та, це мені брат подарував", – говорить вона. І квартирка в неї ще крутіша, ніж у Лещенка, і, за її словами, це теж подарунок. І починаються ось ці петлі. Юлія Володимирівна може вийти та сказати нам, як вона це вміє (каже, наслідуючи голос Тимошенко): "Любі мої, мій чоловік Саша подарував мені ці туфлі на 8 Березня. А я йому сказала, що краще би на День закоханих, бо 8 Березня – це якесь радянське свято. Але все одно дякую". У неї є багатий чоловік і легітимна причина, звідки вона це взяла. А ось Лещенко каже, що позичив гроші в мами. А вона – дрібний чиновник зі злиденною зарплатою. Можемо уявити (всі, хто нас дивиться), що ми прийшли до наших мам-пенсіонерок і говоримо: "Мам, тисяч $20–30 позич, а краще – $50!" Він не пояснює, звідки його мама чи Олена Притула взяли гроші. Топольська ніде ні хріна не задекларувала та податків не заплатила! Звідки в Лещенка гори готівки?! За які гроші він зробив ремонт?! Ця людина публічно витратила мільйон доларів! Пу-блі-чно! А заробив менше як 200 тисяч! Чому ж ти, тварюко, борешся з корупцією?! Я розумію! У Верховній Раді я часто підходжу до якогось старого знайомого та кажу: "Дорогий мій, ти молодець. Протягом усіх шести скликань, протягом усього часу, що я тебе знаю, ти жодного разу не опустився до цієї гидоти! (Кричить.) Тебе спокушали! Тобі пропонували, але ти стійко, жодного разу протягом цих шести скликань, не опустився до боротьби з корупцією! Молодець!".

Те, що робить НАБУ, – це знасіровання здорового глузду

– Чому "єврооптимістів" ти назвав євроонаністами?

– Тому що, хлопці, якщо ви "єврооптимісти", ви мали першими сказати: "Пані та панове Лещенко, Найєме та Заліщук, ми, на відміну від усіх попередніх влад, не будемо покривати своїх. Ми вас із ганьбою виженемо, як Автомайдан вигнав Булатова". Є проста людська порядність, мужність. Якби Мустафа Найєм сказав: "Ви знаєте, Лещенко – мій друг, нас пов'язують тісні дружні стосунки. Чисто по-людськи, навіть якщо він не має рації, у мене просто не повернеться язик сказати. Вибачте, будь ласка, але я не буду цього коментувати. Тому що, якщо я почну його відмазувати, я буду виглядати ідіотом. А лаяти його я не можу просто по-людськи". Якщо ти зробиш якусь дурницю, і мені скажуть: "Ось Гордон там твій...". Я відповім: "Хлопці, я Діму знаю дуже давно. Може, це й неправильно, політично некоректно, але я не буду коментувати цієї ситуації, тому що всередині мене щось ламає. Ви мені це вибачте, я не маю рації, але по-людськи я цього робити не буду". Але якщо ти депутат і політик, у тебе це право "по-людськи" відбирає виборець.

– Скажи, чи багато українських політиків і журналістів сидить на західних грантах?

– Я думаю, що всякі шабуніновидні та лещенкоподібні – так. До речі, це правильно, усе це треба показувати. А політики не сидять на грантах, там історія складніша. Раніше партіям завжди платили за голосування. Ну не жити ж на саму зарплату, правильно?

– логічно...

– Я люблю повторювати, що мені постійно сниться такий сон, де Віктор Федорович говорить (пародіює голос Януковича): "Слухай, Серього, чисто Поярков, Автомайдан, твою мать, я тебе хочу запитати, пацанюро: а може, нам із Миколою Яновичем усе-таки було дешевше вивчити англійську?". Бо з англійською добре. А всі схеми Януковича працюють досі. І коли НАБУ робить ось це ось усе, я кажу: "Хлопці – це знасіровання здорового глузду. Ви спеціально поводитесь із Насіровим так, щоб він виграв суди проти України". Може, НАБУ – на паях? Чи вони настільки юридично безграмотні? Тому що судять його якраз за тією статтею, де він точно матиме рацію, а не за тими правилами, які працюють нині. Я не вірю! Перша назва НАБУ була кращою – Національне антикорупційне європейське бюро України. Трохи довша, але по суті, якщо врахувати все, що вони зробили протягом цього часу, усі ці досягнення, – дуже точна! Перша назва – це як перша любов, вона найчистіша.

– Чому ти назвав Дорна "сукою"?

– Тому що він тварюка та негідник. Коли мені зателефонували з інтернет-видання "ГОРДОН" і попросили прокоментувати ситуацію з Дорном, я відповів, що, чесно кажучи, не в темі, тільки зайшов до Ради, але як тільки подивлюся – відразу відповім. І коли я подивився – я...

– ...очманів...

– Так! Те, що він верз – це настільки приголомшливо! Я писав у блозі про це. Є тотальна відсутність совісті й абсолютна безсоромність, і це те, що він зробив.

Якщо ви, суки, далі голосуєте за гречку – жеріть лайно!

– Сьогодні ми розуміємо, що, безумовно, існує криза влади. Може, якісь нові обличчя врятують її? Можливо, Рабінович, що ти про це думаєш?

– (Сміється.) Ой, Рабінович – це прекрасна людина, яка сіла в радянський час за шахрайство, а потім шість років, по-моєму, він був у дурці, відмазувався. Якщо голосувати, то тільки за нього, Савченко та Януковича! Коли я бачу Рабіновича, я починаю почуватися старим мудрим євреєм з анекдоту, який дивиться на виступ чукчі. По-моєму, він разом із Савченко очолив боротьбу з єврейським ярмом, він ступив на стежку боротьби з ним. Я розумію, дивлячись на Савченко, що, напевно, на наступних виборах ми, українці, будемо обирати між євреями. І я буду голосувати за розумного, тобто у Рабіновича шансів немає.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– В інтерв'ю ти сказав мені: "Якщо свій голос ти, дорогий виборцю, продав за 500 гривень, чого ж, мерзенна тварюко, сподіваєшся, що тебе будуть поважати? Та ти просто шматок лайна, півтисячі отримав. І тепер лайно до наступних виборів жери, лайноїде". Жорстко.

– Звичайно. Як тільки людина голосує на виборах за якийсь матеріальний стимул, як тільки вона продає свій голос, вона автоматично стає гіршою за наймерзеннішого, найогиднішого політика. Тому що вона – злочинець номер один. Якщо ми хочемо вилізти з ями, ми маємо розуміти, що за будь-яку спробу підкупу в Німеччині, Японії, Америці виборці відразу ж викличуть поліцію та швидку допомогу. Тому що такого кандидата треба спочатку перевірити у психлікарні. Оскільки в нормальній країні таке й на думку не спаде. Виборець настільки себе поважає, що спроба підкупу неможлива в принципі. Наш же себе не поважає, коли голосує за якісь блага: за гроші, гречку, вікна!

– ...його ж загнали, Серьожо, загнали...

– Стоп! Цим відрізняється вільна людина від чмошного лайноїда. Небесну сотню ніхто нікуди не заганяв, вони пішли вгору по Інститутській. (Кричить.) Вони пішли вгору та загинули! Якщо ви, суки, далі голосуєте за гречку – жеріть лайно! У вас є можливість, вас не просять сидіти в окопі, під обстрілом. Для вас ціна країни – це 200 гривень? Майбутнє ваших дітей, тварюки, – це 500 гривень?

– ...так, так...

– Так за що мені цих чмошников жаліти? У морду цеглиною козлам, може, вилікуються!

Я жодного разу в житті не пробував горілки

– Ти якось зізнався мені, що в політику прагнуть ті, хто здатен іти проти вітру та в тому ж напрямку мочитися. Ти ще для неї не дозрів, Серьожо?

– Знаєш, думаю, що й ти, і я, ми давно дозріли для політики, просто в нас інша мотивація. Я би, напевно, спробував довести це до повного абсурду. Реально, брати кожного промовця (а вони ж там усі постійно брешуть), виходити на трибуну та робити пародію, щоб вони стали смішними. Тому що, коли людина смішна, вона вже не страшна, щоб стало зрозуміло, що це цирк. Що жодного стосунку до долі країни ці люди переважно не мають. Це чисто комерційне кришування бізнесу. Усе. Суто бізнес. Там політиків немає!

– Ти підеш у Верховну Раду?

– Для мене питання полягає не в тому, щоб піти, а в тому – з ким?

– Тобто, якщо буде з ким...

– Дивись, ти пішов у Київраду, побув там якийсь час, сказав: "Нема з ким", – і пішов. Точно так само зробили Вакарчук і Лижичко. Якщо Найєм, Лещенко та Заліщук – це найкраще, що є у Верховній Раді, то нафіг туди йти?! Але якщо буде з ким, то буде і для чого...

– ...то ти підеш. Чому ти весь час ошиваєшся у Верховній Раді, розкажи? Як не дивлюся репортажі – так Сергій Поярков.

– По-перше, це клуб моїх колекціонерів. Тобто це люди, які купують мої роботи, мої скульптури. Потім, чесно кажучи, там збираються найцікавіші люди країни, найагресивніші, ті, що критично мислять. Це те, що, на жаль, у нашій країні найкраще, й іншого в нас немає. Тому що виборець гірший за тих, кого він обирає. Мені цікаве найкраще в нашій країні.

– Ти ще малювати встигаєш?

– Устигаю. І ліпити. (Голосно говорить і сміється.) І не тільки горбатого! Як Савченко та Рабінович! Усе встигаю.

– ...тобто ти ще робиш...

– Я вважаю, що про себе людина не може так сказати, вона взагалі не має оцінювати себе позитивно. Це ознака несмаку, жлобства та браку виховання. Людина не має права говорити добре про себе. Мене завжди дратує, коли яка-небудь дрібна, нікому нафіг не потрібна звездюлітка 17 років, яка співає ніяким голосом, каже (кривляється): "Я своєю творчістю хочу сказати світові...". Дурепо ти набита, якою творчістю?! Це в Алли Пугачової вже творчість, а Поплавський іще не доріс так про себе говорити.

– Ти ж пам'ятаєш, Сєров співав знамениту пісню з шедевральним текстом: "Ты меня любишь, лепишь, творишь, малюешь"? Це практично про тебе. Ти ліпиш, ти малюєш, значить, ти твориш...

– Ну щодо "твориш" – це так. Але про себе людина не повинна так говорити.

– Сергію, це правда, що ти жодного разу в житті не пробував горілки?

– Я жодного разу в житті не пробував горілки, тому що в чотири з половиною роки я сказав абсолютно чітко, і даремно сміялися мої батьки, що я ніколи не буду ходити на роботу, не буду пити горілки і дуже багато чого ще. Вони похихотіли, і дуже даремно – я був надзвичайно серйозним хлопцем і чітко розумів, чого я хочу, а чого ні вже в чотири з половиною роки. Навіть більше, я ніколи не пробував жодних наркотиків. Не нюхав, не курив, не коловся, тому що в мене такий темперамент, що мені треба пити заспокійливе (кричить), мені не потрібні стимулятори! Вони потрібні тому (зображує мляву людину), хто ме-ме-ме. Він доріжку нюхнув – з'явилася енергія! Є люди, у яких внутрішній стан драйву є постійно. Періодично я можу випити склянку вина ввечері, щоб спати захотілося.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Ти мені, звичайно, вибач, але таке враження, що ти постійно під кайфом і тебе просто нереально ковбасить.

– Так, так, так!

– Я навіть зараз на тебе дивлюся...

– Так! Те саме було, коли ми розмовляли перед програмою. І якщо ми залишимося говорити до ранку, нічого не зміниться! Воно не минає ніколи. Це стан усередині мене, тому я не вмію відпочивати, не можу нічого не робити! Посадити мене на пляжі та сказати, що ось тобі лежак, похавати, випити – не роби нічого. Я відповім (кричить): "Ні, тільки не це!". Тому що для мене це найгірше покарання. Я так не можу.

Бузини мені не шкода

– Сергію, ти такий жорсткий, зухвалий. Тебе ніколи не били, скажи?

– Ні. Навіть покійний Бузина намагався, але дістав у вухо. І бездарно помер. Я конфліктна людина, що очевидно. Але я досить давно вмію здобувати з цього вигоду. Це дуже гостра зброя, і вона завжди має працювати на тебе. Так, конфлікт завжди працює на мене! Практично в 99% випадків. І врешті я вмію перетворювати його на гроші!

– Ти згадав Олеся Бузину. У мене теж були з ним різні конфліктні ситуації, але я завжди вважав його дуже талановитою людиною. Ми з ним стояли на діаметрально протилежних позиціях, але талант я в ньому визнавав. І мені було дуже шкода, коли його вбили. Тобі шкода його, скажи?

– Мені шкода його маму та доньку, а його – ні. Із Бузиною ми познайомилися дуже просто. Він з'явився несподівано: подзвонив і прийшов. Він почав спілкуватися зі мною й Олегом Пінчуком через певний час після того, як вийшов "Вурдалак". Бузина дуже хотів зрозуміти, як популярність можна перетворити на гроші. У нього це не виходило. Він завжди був бідним, ні на що не заробив, але дуже пристрасно хотів стати багатим. Бузина розумів, що популярність можна конвертувати у гроші, але не зміг цього зробити та дуже мучився, це був його комплекс. Кажуть, що все піар, окрім некролога, і популярність у нього була. Але піар, не конвертований у жоден матеріальний результат, його дуже сильно обтяжував. Я не можу сказати, що Бузина був безталанною людиною...

– ...він був талановитим поетом...

– ...але він був дуже закомплексованим. І він прийшов до мене. Я можу сказати, чому він кинувся в бійку. Навіть не через те, що я його спіймав на брехні, а я це зробив. Бузина сказав: "Я ваших книжок не читав". Тоді я дістав рецензію, ним же й написану. Зрозуміло, що він брехав або читачам газети "Киевские ведомости", або глядачам телеканала "Інтер". Тобто він явно брехун і був на цьому спійманий. Але він кинувся в бійку не тому. Він побачив другу газету. Тому що, коли Бузина приїхав до мене канючити, як йому заробити грошей, я сказав: "Бузина, на своїх книжечках по три–п'ять гривень ти ніколи нічого не заробиш. Це можна зробити тільки на предметі, який продається, на якомусь супутньому продукті". Тоді він почав питати, що ж йому робити, просити, щоб я його навчив. І я сказав: "Бузина, це в тебе має бути всередині. По-перше, перестань писати це антиукраїнське фуфло. Тобі за нього завжди платитимуть копійки, тому що на цьому ринку конкуренції немає. Жодна нормальна партія чи сила тебе не підтримає. Ти будеш завжди жебракувати. Кидай це і під своє ім'я створюй...". Він запитав (кричить): "Що?! Серього, що?!". "Та що завгодно, – відповів я. – Баб товстозадих малюй і продавай по тисячі доларів!". Минув місяць, він мені зателефонував і сказав: "У мене виставка, приїжджай". І дебют у "Киевских ведомостях", що він почав малювати товстозадих баб! Я йому сказав (кричить): "Ти ідіот без почуття гумору! Я пожартував, дебіле, це був жарт!". Він справді став їх малювати! Мабуть, я знаю ще двох людей, позбавлених почуття гумору – це Найєм і Лещенко. Абсолютно хімічно чисті! І після цього в нас, власне, і стався конфлікт. Я йому сказав: "Ти дурень! Ти не відрізняєш жарт і прикол від керівництва до дії". І це властиво багатьом нашим співвітчизникам, які не мають здатності критично мислити. А це рецепт успіху – не вірте нікому та ніколи!

– Ми у прямому ефірі, у нас залишилося 40 секунд. Спробуй протягом 30 відповісти на моє пряме запитання: у нас налагодиться життя? Нам в Україні житиметься добре, скажи?

– По-перше, у частини людей уже все добре. Ось у тебе й у мене, наприклад. Тому перед вами сидять двоє людей, у яких усе налагодилося, і я пропоную вам приєднатися. А для цього потрібно перевіряти будь-яку інформацію. Слухайте всіх, але нікого не слухайтеся. Критичне мислення – це те, що по крапельці зростатиме в нашій країні. І разом із ним буде поліпшуватися ситуація в державі. У нас накопичується маса людей, які критично мислять, які не говорять, що вони хочуть жити інакше, а щось для цього роблять.

– Сергію, я тобі вдячний за інтерв'ю. Ти виплеснув енергію і тобі не доведеться пити на ніч заспокійливе.

– (Сміється.) Та я й так не збирався.

Записала Вікторія Добровольська