"Значна частина мого сивого волосся – через службу в Росії". Що відомо про нового главу ЦРУ Вільяма Бернса. Головне 

Що сталося

Сенат Сполучених Штатів затвердив на посаду директора Центрального розвідувального управління (ЦРУ) дипломата, колишнього посла США в Росії Вільяма Бернса.

Кандидатуру Бернса ще на початку року висунув президент Джо Байден. Американський лідер мотивував це багатим дипломатичним досвідом Бернса, зокрема щодо Росії, а також "імовірною здатністю відновити довіру до спецслужб після президентства Дональда Трампа", повідомили джерела CNN, "ознайомлені із цим питанням".

На думку Байдена, з Бернсом "американський народ спатиме спокійно", оскільки той розуміє загрози, що нависли над США.

"Чи то кібератаки, які виходять із Москви, чи виклики з боку Китаю або загроза, з якою ми стикаємося з боку терористів та інших недержавних суб'єктів, у нього є досвід і навички для того, щоб мобілізувати зусилля в уряді й усьому світі, щоб гарантувати, що ЦРУ здатне захистити американців", – ішлося в заяві Байдена, опублікованій на сайті Білого дому 11 січня 2021 року.

Президент США тоді підкреслив, що Бернс поділяє його переконаність у тому, що розвідка має бути аполітичною, а також висловив упевненість, що новий глава ЦРУ внесе "факти і незалежність", які необхідні національній безпеці США.

Раптова перешкода під час призначення

Ще в лютому, перед призначенням на посаду, кандидатуру Бернса під час слухань у комітеті з розвідки Сенату США схвалили обидві партії – і Республіканська, і Демократична. Кандидат ні в кого не викликав заперечень, однак остаточне затвердження дипломата в Сенаті в березні раптово заблокував сенатор-республіканець Тед Круз.

Республіканці вимагали від адміністрації Байдена ввести санкції, щоб зупинити завершення будівництва трубопроводу "Північний потік – 2" між Росією і Німеччиною. Після заяви держсекретаря США Ентоні Блінкена про те, що компанії, які беруть участь у реалізації "Північного потоку – 2", ризикують потрапити під американські санкції, Круз зняв свої обмеження щодо Бернса.

Коротка біографія

Бернс – кар'єрний дипломат, фахівець щодо Росії і Близького Сходу. 4 квітня він відсвяткує 65-річний ювілей, причому майже половину життя він прослужив в американському дипломатичному корпусі.

Його батько був генерал-майором армії США. У Бернса дві вищі освіти, він закінчив історичний факультет в Університеті імені Ла Саллі і факультет міжнародних відносин в Оксфордському університеті, де був стипендіатом Маршалла – престижної стипендії для американських студентів, які мають ступінь бакалавра і високий середній бал атестата або диплома.

Бернс вступив на дипломатичну службу у 1982 році. Був радником-посланником із політичних питань посольства США в Москві, виконавчим секретарем Держдепу і спеціальним помічником колишніх держсекретарів Воррена Крістофера і Мадлен Олбрайт. Із 1998-го до 2001 року Бернс був послом США в Йорданії, із 2005-го до 2008 року – в Росії, із 2008-го до 2011 року – заступником держсекретаря з політичних питань. У 2011–2014 роках він був першим заступником держсекретаря США, у 2014-му завершив дипломатичну службу і за рік очолив неурядову організацію "Фонд Карнегі за міжнародний мир".

На російському напрямку він працював із 1980-х, окрім того, як дипломат брав участь у врегулюванні багатьох значущих подій, наприклад, в ядерній угоді з Іраном.

У новопризначеного директора ЦРУ три президентські нагороди за видатні заслуги і найвищі нагороди від Пентагону і розвідувальної спільноти США. Він брав участь у безлічі переговорів із близькосхідної тематики. Розмовляє російською та арабською мовами.

Цікаві моменти

– Бернс – перший професійний дипломат на посаді директора ЦРУ. Він віддав цій професії майже 33 роки життя, перебував на службі при п'ятьох президентах і 10 держсекретарях.

– У лютому 2021 року, як писало USA Today, під час слухань у комітеті з розвідки Сенату США Бернс заявив: "Хоча Росія багато в чому може бути державою, що згасає, вона може бути не менш руйнівною під керівництвом Путіна, ніж держави, що сходять, на кшталт Китаю. [...] Значна частина мого сивого волосся з'явилася через мою службу в Росії протягом багатьох років, особливо маючи справу з Путіним".

– На початку 2021 року оглядач Washington Post Девід Ігнатіус писав, що серед американських політиків і фахівців із питань зовнішньої політики Бернса вважають, "можливо, найкращим дипломатом свого покоління".

– У листопаді 2020 року, коли визначили переможця президентських перегонів у США, у ЗМІ почали циркулювати кандидати майбутнього кабінету Байдена. Згадували серед них і Бернса. Російський "Коммерсантъ" із посиланням на власні джерела тоді писав, що "для Москви його призначення було б найбільш виграшним" з усіх можливих кандидатів.

Видання також уточнює, що в ранзі першого заступника держсекретаря за президентства Барака Обами Бернс активно взаємодіяв із Росією, зокрема на іранському напрямі.

– У 2019-му Бернс випустив книгу мемуарів "Невидима сила. Як працює американська дипломатія", в якій, зокрема, розкритикував багато дій російської влади, але водночас ще у 2007–2008 роках висловив сумнів у правильності рішення американської сторони інтегрувати Україну і Грузію в НАТО, оскільки, на думку дипломата, це могло викликати гостру реакцію офіційної Москви.

– У квітні 2013 року відомий американський журналіст та аналітик Ніколас Кральов у своїй статті в The Atlantic назвав Бернса "секретною дипломатичною зброєю Білого дому", яку використовують проти "деяких із найгостріших зовнішньополітичних викликів США". У матеріалі також ішлося, що "обережне, але майстерне поводження Бернса із бюрократією та його небажання привертати до себе загальну увагу – він рідко дає інтерв'ю – були настільки ж важливими для його [кар'єрного] успіху, як і його дипломатичні навички".