-1 Київ
Отруєння Маріанни Буданової – це особиста помста за приниження, яких від ГУР під керівництвом Буданова зазнав Путін
– Валерію Віталійовичу, добрий вечір.
– Добрий вечір. Слава Україні!
– Героям слава! Рада вас бачити. Я нагадаю нашим глядачам, що ви керували українськими ГУР і Службою зовнішньої розвідки. Ви й у СБУ працювали, і в інших службах. І шпигунські ігри з вами обговоримо, і те, що відбувається у світі, і безпосередньо що і як впливатиме на Україну. Валерію Віталійовичу, почну з отруєння дружини Кирила Буданова. Що вам відомо про це? Чим і як її хотіли отруїти? Чому це стало можливим?
– Я можу надати ексклюзивну інформацію. Я спілкувався безпосередньо й зі співробітниками, яких також було отруєно, і з керівником військової розвідки України Кирилом Будановим. Я можу підтвердити той факт, що Маріанну Буданову було отруєно й у її організмі виявили такі важкі метали, як ртуть і миш'як. І найнебезпечніше – це не лише те, що здоров'я близьких Кирила Буданова наражається на небезпеку, але і здоров'я інших співробітників ГУР МО, у яких також схожі симптоми отруєння, але їх виявили трохи пізніше. Ідеться не про людей, які охороняють чи відповідають за безпеку Буданова і членів його сім'ї, це інші високопоставлені співробітники ГУР МО, які між собою не перетиналися й обіймають головні, відповідальні посади в напрямі, скажімо так, організації нашої війни на території Росії.
З огляду на це я можу припустити, що практика отруєнь і вбивств – найпоширеніша в Росії. І ми знаємо приклади: це і спроби отруєння колишніх співробітників ФСБ Литвиненка та Скрипаля, й інших політичних опонентів Путіна. Я знаю, що отрути завжди використовують там, де важко досягти фізичного контакту для того, щоб убити. Зважаючи на те, що відбулася дія саме проти членів сім'ї, я думаю, що це особиста помста Путіна за приниження, яких від ГУР під керівництвом Буданова зазнав Путін. Ці приниження набагато перевершують приниження Путіна від Пригожина. Це не лише сотні дронів, які полетіли на Росію, підірвані аеродроми і склади, але це ще й сакральні речі для Путіна та його оточення. Це Кремль і спроби підпалу Кремля. Це все, що Путін сприймає як особисте. Тому головна версія сьогодні – це все-таки особиста помста Путіна.
– У який спосіб відбулося отруєння?
– Імовірно, через їжу. Але дата й час – це дані, які поки що опрацьовують. Наразі важко сказати, який був строк отруєння. Станом на сьогодні лікування пані Буданової повністю завершено. Її здоров'ю нічого не загрожує. Вживають додаткових заходів щодо посилення безпеки. Але відповіді на ці запитання, я думаю, має дати слідство. Мають відкрити кримінальне провадження, тому що це терор високопоставлених воєначальників і політичних діячів України.
– Кирило Буданов казав, що його дружина під час широкомасштабної війни живе разом із ним у кабінеті. Якщо вони перебувають більшу частину часу разом і отруєння відбулося через їжу, як Буданов уникнув отруєння? Чи це була цілеспрямована атака на сім'ю Кирила або ж на нього теж вчиняли замах?
– Факти свідчать, що Буданов сьогодні – найбажаніша ціль російських спецслужб. Ще до 2010 року була така практика проведення нарад керівників спецслужб СНД. ФСБ завжди це використовувала, щоб просувати свої інтереси, підтягувати людей. Після кожної такої наради відбувається неформальне спілкування. Тоді Бортников, директор ФСБ, коментував нашому голові СБУ щодо Березовського, і було запитання: "Яку допомогу ви можете нам надати, щоб ми дістали Березовського?" І тоді українська сторона сказала: "Він узагалі не потрібен, маргінал типу. Навіщо він вам потрібен? У вас є чим займатися". І тоді Бортников сказав нашому голові – я просто перебував поруч… "Ти не уявляєш, коли тебе щоранку набирає Директор (Директор – це прізвисько Путіна серед співробітників ФСБ) із запитанням: "Коли ви його приберете?" Тобто Путін особистою помстою... Знаєте, у нього немає часу, щоб щось забувати. Він схильний до цих речей на все життя.
Було багато спроб убивства Буданова. І не лише дрони й ракети, які запускають по об'єктах Головного управління розвідки. Це й російські диверсанти, котрі заїжджали на територію України. Ці факти ми вже обговорювали в ефірах.
– На Володимира Зеленського теж було кілька замахів. Він розповідав, що він пережив п'ять чи шість замахів. Вам про це щось відомо? І наскільки близько ворог підбирався? Коли і як удавалося цьому всьому запобігти?
– Олесю, я просто поділюся з вами, як російські спецслужби готують такі речі. Обирають список людей, на яких вони хочуть здійснити атаку... Це тактика всіх терористів: залякування й усе. Починають вивчення, наскільки вони уразливі, наскільки доступні, які способи й методи можна реалізувати, щоб потрапити у близьке оточення. Для цього вигадують різні легенди: хтось журналістом прикидається, і під час інтерв'ю – спроба фізичного усунення... А отрути – це взагалі щоб приховати участь і причетність російських спецслужб. Ці отрути швидко розщеплюються й виводяться. І жодних слідів, якщо вчасно не надано допомогу. Дуже важко виявити сліди.
Потім вони обирають ціль, яку можуть дістати. І ось дивіться: сім'я Буданова під захистом, але Кирило Олексійович їздить у відрядження, бувають періоди у приватному житті, де вони мали б можливості до цього підступитися. Тоді вони встановлюють спостереження. І єдиний спосіб зупинити такий теракт – це контрспостереження в той час, коли вони збирають інформацію про маршрути... Це єдиний спосіб вчасно виявити й запобігти замаху. Але з огляду на те, що російські спецслужби мали досить гарну агентурну базу в Україні завдяки проросійським політикам... Останню заяву секретаря РНБО Олексія Данілова треба розуміти так: російські спецслужби активізували й повернули в дію тих агентів, які з початком бойових дій злякалися, лягли на дно і не виходили на зв'язок із російськими кураторами. Тому що вони подивилися не лише на реакцію суспільства, а й на ті страшні жертви, які сьогодні "русский мир" приніс в Україну. Але згодом російським спецслужбам частково, імовірно, удається відновити через залякування, через викидання компромату, і цих людей повернути у своє поле впливу. Я впевнений, що Служба безпеки України фіксує такі факти, і завдяки цьому попередження, яке прозвучало від секретаря РНБО, базується на цій інформації.
– Володимир Зеленський нещодавно сказав, що усунення Путіна як головного воєнного злочинця у світі – так, це завдання. Така операція – це завдання для наших спецслужб чи все-таки завдання для західних розвідслужб?
– Коли весь світ визнав, що Усама бен Ладен – терорист, на нього оголосили міжнародне полювання. І Держдепартамент оголосив за інформацію, яка приведе до його впіймання або арешту, $50 млн. Також було створено приватні фонди підприємців, сім'ї яких постраждали від терористичних актів 9/11. Після того, як увесь світ зрозумів, що Путін – терорист і американський президент поставив його на одну лінійку з ХАМАС і Кім Чен Ином… І сьогодні дії російських спецслужб щодо проведення терактів, убивств теж свідчать, що Росія – це країна – спонсор тероризму, російські спецслужби – це терористичні організації, а Путін – головний терорист. І нам було б дуже важливо розуміти, що на Путіна мають оголосити міжнародне полювання. Мають схожі фонди створити, щоб його доправили до Гааги, у Міжнародний кримінальний суд.
– Якою має бути нагорода за його впіймання, щоб це було ефективно?
– Мені здається, досить російським олігархам оголосити амністію на їхні заарештовані активи за кордоном – це набагато перевершуватиме всі фонди, які демократичні країни могли б оголосити.
– Я думаю, що якщо оголосити амністію їхнім активам, то вони насамперед прийдуть до Путіна: "Бери, користуйся. Фінансуй тероризм у Європі, намагайся зробити перевороти". Вони ж іншого нічого не вміють.
– Це правда. Але спершу стільці, а потім гроші. Спершу голова Путіна в Гаазі, а після цього вже зняття арешту. Ще до війни був анекдот в українському політикумі: Путін помирає, навколо нього зібралися посіпаки. Патрушев, Бортников, Лавров. Він запитує: "Лавров тут?" – "Тут". – "Патрушев тут?" – "Тут". – "Такий-то тут?" – "Тут". – "А хто ж у Кремлі?" – "Ну хто? Навальний". – "А ми де?" – "У Гаазі, у в'язниці".
– Валерію Віталійовичу, усі ці розмови про похорон Путіна, про те, що він у холодильнику, про двійників Путіна... Не пам'ятаю, чи заявляв Путін це сам, але точно пам'ятаю, що у Кремлі теж заявляли, що на нього теж були замахи. За вашою інформацією, чи були такі замахи на нього, на його двійників? Чи двійники йому й потрібні, щоб їх утилізувати? І в який спосіб організовано його систему безпеки? Де в цій системі є прогалини?
– "Дублікати" Путіна дійсно є. І це було очевидно ще навіть до проведення дослідження за допомогою штучного інтелекту. Ми бачили, як він спілкувався з лідерами й навіть зі своїм близьким оточенням через довгий стіл. І відразу ж у якійсь поїздці він виходить до мас, тисне руки, обіймається. Це людина, яка боїться зараження. Очевидно, що використовують систему додаткової безпеки – створення "дублікату".
Щодо смерті Путіна. Звісно ж, усім нам дуже хочеться вірити, але єдиним підтвердженням у цьому випадку був би акт патологоанатома або якась практична зміна політичного курсу Росії. Уже всі олігархи та його близьке оточення розуміють, що, незважаючи на те, що економіка сьогодні ще тримає, за цей рік багато чого змінилося. І хоча стверджують, що Україна опинилася у глухому куті, але я із цим не згоден. Ситуація може змінитися будь-якої миті: будь-який успіх, тактичний навіть, на фронті приведе до великих змін у Росії. І це те, чого бояться Путін і його близьке оточення. Ще більші зміни відбулися в усьому світі. Україна із самотньої країни, яка була жертвою агресії Путіна, перетворилася на форпост Заходу, котрий користується всіма ресурсами західного світу.
Зустріч Сі та Байдена продемонструвала, що в них є спільний ворог – Трамп. І в цій ситуації Путін у китайців відходить на другий план
Якщо брати всю допомогу, яку ми маємо, – це в десятки і сотні разів перевершує можливості економіки Росії. Проблема для нас – це те, що Захід досі не перевів економіки на воєнні рейки. Вони думали: ми вам даємо снаряди, але і щось маємо залишити собі. Ми виділяємо гроші на закупівлю 300 тис. снарядів. Але наскільки ринок зріс... І вони за ці гроші могли закупити лише 300 тис. Попит породжує пропозицію. І, безперечно, можна виділяти більше грошей. Ці речі у процесі. І коли говорять, що Захід від нас втомиться, мені видається це дуже кумедним. Як можна втомитися від того, що тебе захищає? Від цього втомитися неможливо. Є бюрократія, є політичні речі, але наш потенціал сьогодні як ніколи сильний. І хоча нам важко визнати, що наш наступ сьогодні у зв'язку з технологічним виснаженням... Нам потрібно більше технологічних речей, літаків, мінних тралів. Це все буде. І навіть та допомога, яку затримав Конгрес... Мені сьогодні надійшли добрі новини: досягнуто згоди, що 4 грудня буде ухвалено пакет фінансової допомоги Україні й Ізраїлю. Це теж велика перемога. Головна проблема Путіна, який так чекає на повернення Трампа у своїх вологих мріях, – це те, що Трамп загрожує не тільки Америці, а й Китаю. Трамп дуже жорстко заявляє, що Китай – це для нього ворог номер один. Зустріч Сі й Байдена продемонструвала, що в них є спільний ворог – Трамп. І в цій ситуації Путін у китайців відходить на другий план. Це теж для нас дуже важлива геостратегічна зміна.
– Може, у вас є інформація, що за лаштунками обговорювали й до чого домовилися двоє лідерів? Ми чули публічні заяви, але в таких випадках головне залишається за кадром. Можливо, за непрямими ознаками ми можемо проаналізувати, про що ж домовилися Байден і Сі в контексті України?
– Теми України, по суті, узагалі не обговорювали й не порушували. Це той інсайд, який ми маємо зі Сполучених Штатів. Зустріч, безперечно, стосувалася інтересів двох країн. Головний інсайд – це те, що Байден почув від Сі, що протягом найближчих двох-трьох років він не збирається здійснювати воєнне вторгнення на Тайвань. А використовуватиме можливості, щоб у мирний спосіб Тайвань повернувся у Китай. Ну, а щодо України... Безумовно, наші партнери збиралися використовувати інформацію щодо постачань в обхід санкцій американських технологій із Китаю в Росію. Але на сьогодні нічого, що б це підтверджувало, не виявлено. Єдине, що чітко встановлено, – Китай не передає зброї. Але передавав Росії технології виробництва безпілотників. Це факт підтверджений. І в контексті обходу санкцій і подальшого передавання ці питання обговорювали на зустрічі Байдена та Сі.
– Якийсь час тому в Україні активно розхитували тему виборів. Тепер активно розхитують тему конфлікту Володимира Зеленського й Валерія Залужного. До того ж вступають у цю тему навіть не анонімні джерела чи проросійські пабліки, а Мар'яна Безугла, народна депутатка, заступниця голови комітету з безпеки. Вона каже, що Залужного треба відправити у відставку, бо їй потрібен план війни на 2024 рік. Уже зареєстровано проєкт постанови про звільнення Безуглої з посади заступника голови комітету. Але всі ці заяви точно не сприяють тому, щоб ми були налаштовані лише на перемогу й боротьбу з ворогом. У таких історій один бенефіціар – ворожа Росія. Чому сьогодні так багато негативних інформаційних хвиль? Хто за цим стоїть? Як виходить, що досі ці хвилі хтось з успіхом проводить?
– Я б почав із того, що за два роки війни суспільство втомилося. І це сприятливий час для таких вкидань. Кому такі вкидання вигідні? Чи вигідні військовим, що їх звинувачують у тому, що вони готують змову проти політиків? Ні. Чи запитати політиків про те, що їх звинувачують в узурпації влади. Вигідно їм? Теж ні. По суті, такий стан, коли кожен сам за себе. А ми маємо бути як ніколи єдиними.
Я б у цьому контексті також хотів зазначити, що можливості ФСБ щодо організації третього Майдану сильно перебільшено, як і можливості "другої армії світу". Багато чого змінилося за два роки. І це не лише ліквідація й повна заборона проросійських партій, це обмеження діяльності Російської православної церкви, яка є, по суті, філією ФСБ. Один знайомий генерал каже: "Я в Лавру ніколи не ходив, тому що я цих попів знаю за прізвиськами і псевдонімами". Цій діяльності також завдано серйозного удару. Служба безпеки очолила цей хрестовий похід проти антихриста в рясі.
– Валерію Віталійовичу, яке звання і яке прізвисько в головного представника Московського патріархату – [митрополита УПЦ МП] Павла?
– Думаю, співробітники Служби безпеки із задоволенням прокоментують. Щоб не була ця інформація з мого боку оперативними матеріалами, які вони ведуть. Я не хотів би, щоб якісь елементи вийшли в інформаційний простір. На що здатні в цих обмежених умовах російські спецслужби? Безперечно, на продовження терору, спроби розколу міжнародної підтримки України. Ну, і всередині країни головне для них посіяти недовіру до влади, продемонструвати, що влада й люди з різних боків барикад. А ми маємо бути на одному боці барикад. Ми маємо сьогодні бажати лише одного – перемоги. У цьому плані я б тим людям, які забувають це, сказав, що у військовій ієрархії Зеленський – це верховний головнокомандувач, а Залужний – головнокомандувач. Коли депутати, про яких ви згадали, вважають за можливе коментувати діяльність і давати оцінки – це спроби ще й армію перетворити на Верховну Раду, де коїться що завгодно. І якщо грубо відповісти цьому народному депутату, я б сказав: нехай вони краще подивляться на свою фракцію і наведуть там лад із рішалами, перш ніж критикувати або сіяти сумніви в успішності військового керівництва.
– Валерію Віталійовичу, як ви оцінюєте сьогодні ситуацію на фронті? На яких ділянках які в нас успіхи чи досить складні моменти?
– Статтю Залужного, яка викликала великий міжнародний резонанс і ще більший резонанс усередині країни, адресовано зовнішньому споживачу, нашим західним партнерам. Ми й так розуміємо, що наші воїни роблять усе можливе. Їхній героїзм і мужність нікуди не зникли. Що стосується допомоги партнерів, запізнень та іншого – вони справді створюють можливості росіянам досягати тактичних успіхів. Затримка постачань машин для розмінування, далекобійних високоточних ракет на початку нашого контрнаступу призвела до того, що це дало змогу створити "лінію Суровікіна". Щоб ви розуміли: щільність мінних полів така, що на кількох десятках квадратних метрів розміщено понад 20 мін. Це все мінують дистанційно, і техніка не проходить. Тому, по суті, наступ відбувається в пішому порядку. Щоб не жертвувати людьми, були потрібні високоточні речі.
Путін, по суті, опинився у глухому куті. Його військово-промисловий комплекс здобуває нові можливості, але економіка, соціальні речі у країні падають. І навіть із тим, що ціни на нафту зростають, на нашому боці весь світ. Економіка світу в сотні тисяч разів перевершує економіку Росії… Україна не просто має не програти, а перемогти. А умови, коли закінчиться війна, не має визначати вихід на кордони 1991 року. Вона може закінчиться в зовсім несподіваний для нас момент. Наше завдання – у воєнний спосіб створити умови тиску всередині Росії на путінське оточення. Закінчити війну в умах кремлівських старців можна набагато швидше, ніж закінчити на фронті. А для цього мають бути спільні підходи і Заходу, і нас. І тоді це буде успіх, який приведе до перезавантаження в самій Росії та депутінізації.
– За вашою інформацією, що в оточенні Путіна відбувається? Вони Путіна люблять, ненавидять? Хочуть вони його позбутися чи й далі беззаперечно слухаються? Як його оточення готове до змови? Усе оточення – це доларові мільярдери. Хай то військові або чиновники… Навіщо доларовим мільярдерам потерпати від санкцій – вони ж вели розкішне життя не в Росії? Вони повністю інтегровані в західний розкішний спосіб життя, а в Росії вони просто заробляли, крали гроші.
– В оточення небагато варіантів: втрачати свої чесно награбовані гроші на Заході – або втратити своє життя. Вони розуміють, що Путін не лише загнаний – він готовий до всього. Доля Пригожина продемонструвала, що незакінчена змова – це програш. Тому треба йти до кінця. Більшість із них просто почекуни... Усі засуджують, усі розуміють, що це шлях у нікуди і Путін воюватиме до останнього їхнього цента, до останнього військовослужбовця, але водночас, боячись за своє життя, вони готові підтримати переможця. Події, які мають відбутися в Росії, йтимуть не від оточення, а радше від представників силового блоку. Саме силовий блок, прогнозів якого не було почуто, оцінки якого було викривлено на догоду Путіну, розуміє, що перспектива Росії в таких обставинах – не тільки бути країною-вигнанцем, далеко від цивілізованого світу, але це просто шлях у нікуди.
– За вашими відчуттями, коли закінчиться війна?
– Якби ви мене запитали, коли впаде Кримський міст, я б сказав: "За два місяці до того, як ми звільнимо Крим".
– Уже добре...
– А коли закінчиться війна... Коли Захід нарешті зрозуміє, що проблема – це не війна в Україні, а Путін. Захід має розуміти, що якщо ми не переможемо в цій війні, то будуть наступні й наступні. Окрім того, вісь зла, яка сконцентрована навколо Росії (ХАМАС і всі країни-вигнанці), лише набиратиме сили. Захід і весь світ зіткнуться з новими викликами, набагато серйознішими. Режим непоширення ядерної зброї спрямований на те, щоб не дати якомусь диктатору або терористу володіти нею, щоб погрожувати всьому світу. А тут – уявляєте? – такий арсенал має людина, яка вчасно не звернулася до психотерапевта. Це терорист. І що швидше ми вирішимо всім світом цю проблему, то швидше настане новий етап – можливість створення нової системи міжнародної безпеки.
– Валерію Віталійовичу, дякую вам дуже за інтерв'ю. Слава Україні!
– Героям слава! Спасибі вам.
