+2 Київ
– Христо, добрий вечір.
– Добрий вечір.
– Я, як завжди, дуже радий вас чути й бачити.
– Взаємно.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Ви знаєте, наші інтерв'ю незмінно набирають мільйони переглядів: люди вам дуже довіряють. І мені хотілося б поговорити про те, що відбувається зараз. От якими очима дивитеся ви на театр воєнних дій у ці дні? Що відбувається?
– Важко сказати, тому що, я думаю, немає розуміння, що стратегічно відбувається і що відбуватиметься протягом найближчих днів, навіть у тих, хто пише плани, – у росіян. Але те, що майже гарантовано видно, що доходить російська тактика – не можна сказати "стратегія" – до рівня сатурації. Що я маю на увазі? Що немає можливості рухатися далі. Виходить заморожене саме військове поле дії. Це можна пояснити багатьма конкретними поняттями: наприклад, тим, що на обох боках фронту артилерія не доходить до ворожих позицій з обох сторін. Тобто не можна й надалі просуватися вже піхотою. Єдине – можна, звісно, обстрілювати літаками. Але літаками також не можна, бо незрозуміло, що за ППО вже отримано з українського боку. Тобто виходить така безвихідь, можна сказати, з боку військ Росії, які наступають. Тому я не бачу ситуації, у якій до 9-го числа, якщо прив'язуватися до цього як до якоїсь символічної дати, яку точно Росія хотіла б використати для оголошення якоїсь перемоги мінімальної, – я не бачу, як узагалі можна досягти чогось із цього. Ну, теоретично можуть спробувати взяти якісь міста в котел, у кільце, але знов-таки для цього немає достатньо часу в кілька днів, що залишилися. Тому найоб'єктивніший опис того, що відбувається, – це глухий кут із боку військ, які наступають. А з іншого боку, як і раніше, кожен день глухого кута діє на користь української армії. Тому що дедалі більше зброї. Про це можемо поговорити: із яких країн зараз приходить зброя. Вона все менш радянська і більш натовська. І з огляду на те, що кожен день підвищує обороноздатність України, то, певна річ, глухий кут стає на користь України, а не на користь Росії.
– Христо, ми бачимо сьогодні: Росія окупувала Херсонську область разом із Херсоном, частину Запорізької області, додаткову частину Донецької, додаткову частину Луганської області. Серйозна загроза Миколаєву та Одесі. І ми розуміємо, чого хочуть окупанти: вони хочуть прорубати сухопутний коридор до Придністров'я. І, ймовірно, увійти до Молдови. Скажіть, будь ласка, як ви вважаєте, це їм удасться?
– Ну, у принципі, Придністров'я – воно є небезпечним і для них. Не лише для України. Бо якби Україна вирішила зараз відкрити другий фронт для них, так би мовити, збоку – у Придністров'ї, це вдалося б Україні простіше, ніж Росії, зараз зробити. Тому я не здивуюся, якщо це залишиться, можливо, не як активний план, а як план загрози, який якось розфокусує, розконцентрує російську тактику. А чи можливо їм це зробити? Я боюся, що, звісно, усе можливо. Але чи гарантовано вони це можуть зробити? Точно не гарантовано. Саме через те, що кожен день – він змінює формулу сторін, формулу сил двох сторін. Тому кожен день, у який вони цей план не виконують, зменшує їхні шанси це виконати.
– Але вони хочуть узяти Одесу та Миколаїв. Правильно?
– Авжеж, звісно, вони хочуть. Одесу буде взяти набагато складніше. Бо... Узагалі, у них план завжди був із боку моря. А це точно їм не вдасться. І, до речі, чому їм не вдасться, навіть не треба нам розмірковувати – можна послухати навіть знайомого вам і мені воєнного злочинця Гіркіна, який сам описує це дуже чітко: чому це вже неможливо. Тобто Україна вже повністю закрилася й підготувалася до відштовхування будь-якого десанту. Вони самі взагалі бояться десантувати, бо видно, що відбувається з "Нептунами" теж.
Людей, які займаються керуванням крилатими ракетами РФ, не так багато. І я впевнений, що ГУР Міноборони знає, де вони
– Що непокоїть українців? На фронті, можливо, не дістає артилерія і наша, і їхні позиції одне одного, але фігачать снарядами, "Градами", бомбами, "Кинджалами", "Іскандерами" по наших містах. Не лише по інфраструктурі, хоч це болючі удари. У нас уже, бачите, черги по бензин які? Але й у житлових будинках: гинуть діти. Тобто я так розумію, що Росія може нескінченно довго скидати ракети на наші міста і просто вбивати людей, убивати українців. Що ви про це думаєте?
– По-перше, я не думаю, що нескінченно. Не лише я це стверджую – це стверджує англійська розвідка. За різними оцінками, крилаті ракети, які вони мали, за найоптимістичнішою оцінкою для Росії, зменшилися лише на 40%, а за найпесимістичнішою – на 80% приблизно. Тому вони не можуть нескінченно. Але тут навіть один тиждень додатково – це ще один тиждень воєнних злочинів. Тому що це справді воєнний злочин, там узагалі питань немає. Не можна допустити. Тому я сподіваюся, що Україна розробляє плани не лише на полі воєнних дій, а й поза полем воєнних дій. Тому що люди, які займаються керуванням цими ракетами, – їх не так багато. І хай де вони перебувають, я впевнений, що ГУР МОУ знає їхнє місцеперебування і щодо них теж проводять певні дії. Тож не можна вважати, що продовжиться в такій прогресії, як і досі було. Тому що є вузькі місця в управлінні цією небезпечною зброєю, і ці вузькі місця – не можу повірити, що ваша розвідка не займається ними.
– Ми бачимо удари по інфраструктурі Бєлгородської області, Курської, Воронезької, ми бачимо дивні пожежі на об'єктах інфраструктури, зокрема і військової. У різних містах – від Благовіщенська до Сибіру. Скажіть, будь ласка, чи це українські диверсанти працюють і українські війська?
– Ну, українські війська майже точно працюють по Бєлгороду та Курську. А ось що відбувається далі – це я не можу дати відповіді. Але, звісно, ми отримуємо напівжартівливі відповіді і пояснення на це запитання від офіційних українських осіб: що це російські партизани так роблять. Але я дедалі більше вірю, що це так і є. Точно можу стверджувати, що всередині силовиків Росії є роз'єднання. Виходить у нас читати різні пошти: зламані, не зламані, злиті в реальному часі. І я бачу, що навіть люди на найвищому рівні всередині ГРУ – вони, скажімо, так описують те, що відбувається: "Залишмо особисте ставлення щодо того, що відбувається, за дужками". Це означає, що немає єдиного розуміння ставлення до війни. Вони в лапках завжди пишуть собі "спеціальну воєнну операцію", тобто вони висміюють практично те, що їм наказують говорити. Тому не відкидаю можливості, що є російські диверсанти, які допомагають Україні саме в більш далеких місцях.
Україна могла б бомбити Росію, і це було б ефективно. Але тоді Україна перестала б, найімовірніше, отримувати військову допомогу із Заходу
– Ви знаєте, особисто мене, коли я дивлюся на все, що відбувається з моєю країною, просто переповнює почуття ненависті. Я навіть не намагаюся його в собі подолати. Ненависть, яка іноді застилає очі. Я боюся здатися вам дилетантом, але, якби я мав військові можливості, напевно, віддавав би накази бомбардувати інфраструктуру Росії, бомбардувати нещадно: аеродроми, нафтобази, бомбардувати 14-ту армію у Придністров'ї, убивати живу силу. Скажіть, чи це можливо теоретично?
– Це буде можливим, знову наближаючись до теми нового озброєння. Але, звісно, треба пам'ятати, що це може бути виправдано і, можливо, дасть результат на кшталт демотивації російського суспільства... Тому що це теж частина війни, ми бачимо, яка частина того, що Росія робить, налаштована на демотивацію, на сіяння терору серед українського суспільства. Невдало в них виходить. Просто скоюють чергові воєнні злочини, за які їх буде покарано. Але це тому, що Україна захищається, а суспільство в Росії не дуже розуміє. Більшість із них просто сліпо йде за гаслами, які одержує по телебаченню. Усе-таки в них когнітивний дисонанс: вони не розуміють, "що це за нацизм, про який ми говоримо". Це незрозуміло до кінця. Сьогодні ми зі знайомим думали: "А як почуваються реальні нацисти, які воюють у "Вагнері", наприклад? Яким кажуть, що "ви йдете туди з нацистами боротися"?" У них же найбільший когнітивний дисонанс має бути. Тому що вони гадають: "А ми тоді хто?" Тому що вони пишаються тим, що вони є нацистами. Тож ось. Україна могла б це робити, і це було б, найімовірніше, ефективно. Але тоді Україна перестала б, найімовірніше, отримувати військову допомогу від Заходу. Тому суто з прагматичних причин, найімовірніше, не варто цього робити.
– Я не закликаю бомбити мирних жителів Росії. У жодному разі. Я закликаю бомбардувати військову інфраструктуру. Вони можуть наші житлові будинки бомбардувати багатоповерхові, а ми не можемо їхні аеродроми бомбардувати? А де ж справедливість?
– Дмитре, ви запитуєте, чи це виправдано, чи дасть це результат?
– Чи дасть результат?
– Це виправдано. Чи дасть результат – я не впевнений. Тому що кожна країна Заходу – вона зараз... Ну, уряди, які допомагають Україні, – вони ходять по лезу практично внутрішньополітичних інтересів. Економічний інтерес, звісно, стоїть. Він нікуди не зник. Такі країни, як Німеччина, мають дотримуватися інтересів... Я б не сказав, що це інтерес середнього класу. Тому що якби вони розуміли свій інтерес, вони б сказали: "Давайте всю зброю, яку маємо, Україні". Але те, що вони вважають інтересом. Тому несправедливо, але, найімовірніше, не варто бомбити по інфраструктурі. Принаймні бомбити їх треба так, щоб можна було від цього відхрещуватися. І досі ви це робите. Мабуть, є можливість це робити більше і, знову, не переходячи цього кордону, щоб це мало для Заходу вигляд повномасштабного наступу з української сторони на російську територію. Але зрозумійте: кожен день, кожен новий воєнний злочин – про неприпустимість застосування їхньої зброї. Те, що Associated Press опублікувало цього тижня, що понад 600 жертв було в маріупольському драмтеатрі, – я бачу, який ефект це справляє на суспільство у Європі, яке обирає своїх політиків. І це суспільство вже починає тиснути на політиків. Тому навіть якщо зараз я вам скажу, що не можна, то за тиждень, цілком можливо, це буде можливо робити.
Країни, які реально допомагають фашистському режиму, треба усувати від Євросоюзу
– Ми дуже вдячні Заходу, особливо Сполученим Штатам, Великобританії, Польщі, країнам Балтії, Румунії та іншим країнам – за допомогу та підтримку, за введення безпрецедентних санкцій. Але сьогодні щодня режим Путіна отримує від продажу нафти й газу мільярд доларів. Щоденно. І, слухайте, маючи такі гроші, можна робити нові крилаті ракети і скидати на українські міста. Як зробити так, щоб Путін отримував дулю, щоб отримував лише по голові?
– Ну, по-перше, ми безпрецедентно йдемо у той бік. Країни відмовляються взагалі від купівлі газу. Місяць тому ніхто не подумав би, що відмовиться Болгарія, яка залежить на 99% від російського газу для своєї індустрії. Вони відмовляються. Ну, ухвалили план відмови протягом трьох місяців. Італія про це почала говорити, яка теж майже на 95%. Ну, Німеччина – зрозуміло, що це повільно йде. Але все-таки європейське рішення є. Я вчора відповідав на це запитання. У нас було обговорення серед багатьох експертів в Австрії, і ось те, що треба зробити, – це вплинути не по-доброму, а дуже жорстко на ті країни, які намагаються використати своє вето всередині Європейського союзу, наприклад, щоб не допускати крайньої форми відмови. Наприклад, Угорщина – це абсолютно неприпустима поведінка, яка практично загрожує якось зірвати...
– Єдність Євросоюзу.
– Так. Навіть Австрія, яка завжди була дуже такою доброю до Росії, тобто не хотіла сваритися, – навіть Австрія вже не ставить вето: не хоче зірвати цей план про повну відмову. Але Угорщина продовжує. Тому до таких країн треба застосовувати також жорсткі заходи на кшталт тимчасового від’єднання від Євросоюзу. Прецедент такий уже був 15 років тому: Австрію було усунено на кілька місяців чи на рік – не пам'ятаю вже – з Євросоюзу. Ну, у цьому разі тому, що в них до уряду увійшла украй права партія, яку вважали нацистською. Цілком припустимо, що зараз країни, які реально допомагають фашистському режиму, – треба їх усувати теж від Євросоюзу. Тобто ще важелі, які можна використовувати. І я намагаюся лобіювати цю сторону.
– Ну, я змушений недипломатично пожартувати: я вважаю, що Угорщину треба приєднати до Австрії й назвати Австро-Угорщиною. І все буде гаразд тоді.
– Абсолютно, так. Але спочатку подивимося, як Австрія стає дедалі нормальнішою країною. А це вже бачимо. Визначається зі своїми пріоритетами. І тоді можна говорити про...
– Тоді приєднаємо.
– Так.
Фото: Christo Grozev / Facebook
– Христо, я хотів запитати вас про позицію Ізраїлю, яка, звісно... Я з гіркотою про це говорю. Я люблю Ізраїль, я єврей. Будь-який єврей любить Ізраїль. Але уряд Ізраїлю зайняв страусину позицію щодо України: сховав голову в пісок. Ізраїль має найпотужнішу зброю, яка так потрібна сьогодні Україні. Офіційний Ізраїль так і займатиме таку позицію?
– А можна, я спочатку вас запитаю? Тому що ви стежите, звісно, за політикою Ізраїлю. Я теж. Але мені незрозуміло, що взагалі спало на думку Лаврову, щоб це зробити цього тижня: щоб довести Ізраїль до позицій, які... До конкретної критики Росії, викликання послів... Я навіть себе запитую: а чи не хоче Росія, щоб увесь світ проти неї став ворогом, щоб програти війну не проти України, а проти всього світу? Можливо, це пояснення.
– Я думаю, що Лавров просто вже старий. З огляду на величезне навантаження, він втомився, і з нього вирвався антисемітизм, який у ньому сидів, напевно, усе його життя. Просто він його маскував.
– Ну, це під час інтерв'ю на телебаченні цілком можливе пояснення, а потім, за два дні, вони випускають офіційний пресреліз, який – я не можу собі уявити, що не погоджений із Путіним. Тому тут, мені здається, щось дивніше. Або ця країна стає офіційно фашистською, і вона пишається цим, і це лише перший приклад того, що буде далі. Або реально вони намагаються ескалувати відносини з усіма, яких вважають зараз їхніми напівсоюзниками, так, щоб мало вигляд для суспільства в Росії, що одна Росія просто бореться з усім світом і тому програє.
– У будь-якому разі, я думаю, Ізраїлю потрібно ввести підвищені заходи безпеки. Тому що Росія – спонсор міжнародного тероризму, зокрема й арабського.
– Ось. І я впевнений, що це одна з причин, чому все-таки Ізраїль таку позицію займає й досі. Це неприємно, дуже некрасиво, але, з погляду їхньої безпеки, вони пам'ятають, що Радянський Союз робив, і бояться повернення такої самої помсти з боку Путіна. Але що більше Лавров і Путін дозволяють собі якось вийти і показати свою реальну суть, то менше Ізраїль зможе мати місця для таких "реал-політик" собі обмежень, і їм доведеться теж зайняти певну позицію. У цьому випадку вона очевидна.
– І я абсолютно впевнений, що Ізраїль, як найпотужніша країна з наймогутнішою зброєю, має і ядерну бомбу, і все, що потрібно для того, щоб стримувати Росію. Ви зі мною згодні?
– Звісно. Немає експерта, який не вірить у це. Але знову тут проблема в тому, що Росія знає, як створювати хаос. Вони не знають, мабуть, як творити, як створювати якісний лад, але хаос вони можуть. Тому проспонсорувати терористичні осередки вони можуть.
В історії світу немає випадків, коли якийсь правитель нав'язує таку ціну своїй політичній еліті, своїй силовій еліті, своїм олігархам – і непогоджено
– Христо, ось ви дуже обізнана людина. Що сьогодні в головах у російської політичної еліти, якщо це бидло можна назвати словом "еліта"? Вони розуміють, що вони загралися? Чи віра в Путіна, віра в перемогу, віра в Росію – я не знаю – і щось змушує їх до кінця гратися в цю гру?
– Друге. Точно друге. І, знову, це не лише чутки, це не лише аналіз – це конкретні дані на основі... Я раніше сказав, що ми змогли дістати певні зламані переписки, і там видно, що вони це роблять лише тому, що підтримують цю війну з примусу. Тому що їм це наказали. І вони це висміюють. Можуть собі це дозволити. Дехто висміює, але не всі. Тому що дехто з них втратив племінників, наприклад, синів. Навіть у високих званнях полковники, генерали – вони теж не можуть перешкодити тому, що у них є родичі, яких або взяли в полон, або вони вже "вантаж 200". Тому ось такі – вони повністю змінюють своє ставлення до війни – і починають навіть активний або пасивний саботаж. Тож я не можу собі уявити, що осередок, який досі вірить ідеологічно, що ця війна потрібна, – він перевищує там 10 осіб у силовій еліті. Решта або цинічно продовжують це, бо так їм простіше, або вже пасивно або активно саботують.
– А ви згодні з тим, що Путін своє оточення не повідомив про те, що збирається розпочати повномасштабну війну? Він їм казав: "Ми приєднаємо Донецьк та Луганськ у межах приєднання до Росії", але він їм не говорив про те, що розпочнеться таке жахіття. Це так?
– Це абсолютно так. Джерело, яке знайоме досить близько – скажу прямо – з донькою Лаврова, почуло саме це від неї: що навіть Лавров вірив до кінця, що це буде щось на кшталт погроз війни, але реально тільки "ДНР" і "ЛНР". І він сам був шокований, коли реально дізнався, що це буде справжня війна. Тому обличчя, які ми бачимо в цих людей, обличчя Пєскова – дуже складно назвати це переконаним, задоволеним обличчям, яке вірить у те, що воно говорить. Такого ми раніше не бачили. Але, на жаль, еліта дуже боїться. Хоча еліта ж – економічна і політична еліта – поставила Путіна на це місце. Тобто вони мають розуміти свою силу, але чомусь вони й досі її не розуміють.
– На початку березня 1953 року лідери радянської країни – Берія, Маленков, Булганін та Хрущов – зважилися усунути Сталіна: великого, могутнього, наймогутнішого політика сучасності, самого Сталіна. І усунули. Сьогодні у Кремлі Маленков, Хрущов, Булганін і Берія можуть знайтися?
– Правило каже, що це має статися. І знову я повторюся. Минулого разу ми з вами спілкувалися – і я сказав, що немає в історії Росії й узагалі в історії світу випадків, коли якийсь правитель нав'язує таку ціну своїй політичній еліті, своїй силовій еліті, своїм олігархам, – і непогоджено. Це дуже важливо: непогоджено. Дам іще один приклад. Нещодавно з колегами ми слухали запис одного дуже наближеного олігарха до Путіна, який іншому олігарху розповідає, що загалом краще, щоб він помер від цього... Там називають якусь імовірну хворобу. "Оскільки він нас знищив, він знищує Україну, він знищує Росію". От вони так думають, і це так і є. Тобто вони активно або пасивно зараз обмірковують, як зробити цей кінець.
– Допомогти.
– Допомогти, так. Чи знайдуться люди? Кожен генерал або полковник, чий племінник помирає чи зникає, – він стає потенційним таким Берією.
– Ви знаєте, багато хто обговорює ймовірну хворобу або хворобу Путіна і дивиться, як під час зустрічі із Шойгу він судорожно всю зустріч тримався правою рукою за кут столу, і як у нього піджак на шию сильно наліз, і як він спотикається, кульгає, ходить... Він хворий? Чи це нам так хочеться, щоб він був хворим?
– Без даних не можу говорити. Але знаємо, що олігархи, дуже близькі до нього, так стверджують. Знаємо, що Луб'янка надіслала циркулярний лист десь місяць тому всім регіональним шефам ФСБ, що, "якщо ви почуєте, що в нього дуже серйозне захворювання, наполягаємо, щоб на це не звертали уваги". І вони тоді всі подумали, що це означає саме точнісінько навпаки. Тож тут я до того, що навіть неважливо, помирає він чи тяжко хворий. Тут важливо, що поруч із ним так думають. А це змінює формулу. Це є чинником узагалі під час ухвалення рішень: наскільки люди мають бути до нього лояльними. Тому, можливо, я надто оптимістично сперечався з іншими людьми, які так на це розраховують, але я думаю, що саме чинник того, що люди поряд із ним вважають, що у нього не все гаразд зі здоров'ям, – цей чинник зменшує ризик, що приймуть його накази вбивати там ще інших опозиціонерів. Як раніше вони приймали замовлення вбивати, цькувати. Зараз навряд чи хтось прийме такий наказ. Через ту саму причину навряд чи хтось прийме наказ натиснути на ядерну кнопку, розуміючи, що є серйозний ризик, що його не буде за три чи шість місяців. А хто тоді їх захистить від Нюрнберзького процесу? Тому це нерозуміння: він живий чи не живий – воно саме собою відіграє суб'єктну роль у цій війні.
Протягом 10 років 99% російських злочинців буде покарано
– Війна між Росією та Україною є унікальною. Ось ви заговорили про Нюрнберзький процес. Унікальна в тому, що ніколи раніше воєн так не фіксували на відео, на фотоапаратуру. Україна сьогодні завдяки ГУР МОУ, завдяки допомозі західних партнерів має повні анкетні дані на всіх військовослужбовців, які перетнули кордон України. Скажіть, будь ласка, цим оркам, цим варварам, які так поводилися у нас удома, чи варто чекати відплати рано чи пізно?
– Я впевнений. Може, не всім, але... Пам'ятаєте, що було після Другої світової війни? Коли дехто намагався сховатися дуже далеко.
– "Моссад" в Аргентині знаходив навіть.
– Так, так. І не лише "Моссад". Там був суверенний "Моссад", а були і не суверенні – назвемо їх приватними детективами, – які займалися виявленням та нейтралізацією цих доведених злочинців. А зараз їм сховатися буде набагато складніше з тієї самої причини: тому що вони будуть на задньому плані будь-якого селфі, яке людина робить собі, не розуміючи, хто за нею стоїть, відстежують телефонні дзвінки... Ви знаєте, як це нам удається. Тому я не можу уявити, що будь-хто із цих людей, які були причиною і джерелом цих звірств, залишиться непокараним. Це може бути рік-два, але протягом 10 років, я думаю, 99% буде покарано. Тут залишається питання, певна річ, як Росія в будь-якій конфігурації зможе зберегти безпеку тих, хто залишиться всередині Росії, але там також буде дуже багато наці-хантерс, як були. Тому я не можу собі уявити ситуацію, що... Навіть у безпечнішій ситуації будуть ті, які самі здадуться або яких перехоплять під час якоїсь поїздки. Тому що ті, хто сховався всередині Росії, з гіпотезою, що Росія залишиться диктатурою, – їм точно загрожує несподівана смерть.
Фото: promoteukraine.org
– Чи можу я стверджувати, що група Bellingcat та особисто Христо Грозєв будуть на вістрі розслідувань злочинів російських фашистів?
– Ми це робимо. Тому ми не так багато публікуємо зараз. Тому що займаємося саме архівуванням. У такій формі, яку ухвалюватиме суд. Це не просто збирати і зберігати на жорсткому диску Twitter, TikTok та інші відео. Це описувати в дуже конкретний спосіб, зберігати, тримати центральний реєстр, щоб усе це було простежуване: коли відобразилося, де хто оригінальна людина, яка це запостила... І вже знаємо, що це використовуватимуть у багатьох судах. І тут дуже важливо саме для відчуття й очікування якоїсь справедливості те, що навіть країни, які донедавна вважали нейтральними, – вони почали займатися розслідуванням цих дій. Ось ви знаєте, що сьогодні вже голландська команда приїхала розслідувати в Україні.
– Так.
– Учора я почув, що Австрія розпочинає власне розслідування. Тому що всі країни, законодавство яких дозволяє розслідувати злочини на принципі універсальної юрисдикції, тобто розслідування навіть тих злочинів, які сталися на чужій території, якщо вони є злочинами проти людства – вони можуть собі дозволити не робити цього. І тому зараз і Чилі робить це, і Греція робить, і Австрія робитиме. Наша роль – просто допомагати цим розслідувальним органам.
– Христо, я хочу подякувати вам за таке ставлення до моєї батьківщини. Ми ніколи цього не забудемо. Тому що справжніх друзів пізнають тоді, коли по-справжньому важко. Сьогодні Україні по-справжньому важко, і ви та група Bellingcat робите все для того, щоб ми вистояли й перемогли. Скажіть, будь ласка, за станом на фронтах на сьогодні ви вірите в перемогу України?
– Я вірю в перемогу України. І тут мені вселяє оптимізм те, що дедалі більше політиків Європи теж починають стверджувати, що вони вірять у перемогу України.
– Дякую за розмову. Завжди радий із вами поспілкуватися, поговорити. Спасибі.
– Слава Україні!
– Героям слава!
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
