Не сирником єдиним, або як іншим українським політикам не відстати від Юлії Тимошенко G

Не сирником єдиним, або як іншим українським політикам не відстати від Юлії Тимошенко Юлія Тимошенко 3 травня опублікувала у Facebook відео привітання з днем кондитера і поділилася рецептом сирників
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

Журналіст, колумніст видання "ГОРДОН" Євген Кузьменко розмірковує, як персональні відеоблоги можуть розкрити сильні й слабкі сторони українських політиків.

От як усі вчепилися в Юлію Володимирівну за її ролик із сирниками! Лають за популізм, за незнання кулінарної "матчастини", за те, що безпосередньо в кадрі не готує. Одна моя френдеса у Facebook написала: "І волоссям трусити над продуктами – фуууууу".

І якщо це горезвісна рушниця в останньому акті, то краще б із цією рушницею пішли на полювання в акті передостанньому

Знаєте, я до всієї цієї піар-мішури ставлюся спокійно. У політиків так заведено – намагатися всім сподобатися. Старенькій, студенту, продавцю, професору, кілеру, домогосподарці. Якби на виборах голосували собаки й кішки – намагалися б сподобатися собакам і кішкам.

Особисто мені в кулінарному дебюті Юлії Володимирівни різонув слух/зір хіба що пожбурений у президента Порошенка фінальний словесний "сирник". Не тому, що в Порошенка. Сам прийом – ось постривайте, наприкінці я таке утну! – здався вульгарним і надуманим. І якщо це горезвісна рушниця в останньому акті, то краще б із цією рушницею пішли на полювання в акті передостанньому.

Ну, а взагалі-то до практики відеоблогів я ставлюся позитивно. У цьому жанрі виявляються слабкі і сильні сторони політика. Так-так, і слабкі – теж. Скільки б не вишукували ймовірних "косяків" партійні політтехнологи – все одно shit happens. Особливо, якщо політик у кадрі займається чужою йому справою.

Тому братися відеоблогерам – і політикам особливо – треба за ті заняття, які їм добре вдаються. І щоб не бути голослівним – перейду я, мабуть, на особистості і безкоштовно дам кілька корисних порад із блогоустрою.

Накачаному Арсенію Яценюку можна вести ефіри з тренажерного залу: може, і рейтинг підросте завдяки прибічникам здорового способу життя

Узяти, наприклад, Анатолія Гриценка. У себе у Facebook він час від часу викладає фото з риболовлі, до того ж за солідним уловом і задоволеною фізіономією видно, що це хобі у політика – серед найулюбленіших. Ну, а якщо так, то чому б не подавати свою політичну програму в легкому вигляді? Уявіть собі: витягує Анатолій Степанович із води одного гігантського карася – і відправляє його смажитися на кухню. Витягує другого – і відпускає назад в озеро. І все це – в унісон розмірковуванням про природу освіченого авторитаризму...

А ось Антону Геращенку я б порекомендував вести відеоблог про схуднення. Жодного сарказму з мого боку: як людина, яка час від часу болісно скидає вагу, я знаю, як важко буває позбутися 3–4 зайвих кілограмів. У випадку ж із Геращенком ідеться про подвиг, адже, якщо судити за візуальними відчуттями, людина скинула кілька десятків кіло! Тож нардепа можна вважати експертом у цій науці, що цікавить багатьох. А вже між дієтологією і фізкультурою в кадр можна вставляти розмірковування про боротьбу з російською пропагандою. Або рекламні ролики про роботу МВС...

Накачаному Арсенію Яценюку можна вести ефіри з тренажерного залу: може, і рейтинг підросте завдяки прибічникам здорового способу життя. Андрію Лозовому та Ігорю Мосійчуку з Радикальної партії рекомендую робити відеоблоги із собаківництва; недарма вони так люблять бульдогів, називають їх "останніми ангелами на Землі". Ну, добре хоч бульдогів, а не Олега Ляшка...

Ви тільки уявіть, як могли б називатися випуски такого блогу: "Техніка піджопника", "Гальмуємо багатшого очкарика", "Вибираємо "сємки", "Як дати в хобот і вчасно змитися"

Від Сергія Лещенка особисто я чекаю відеоблогу про електронну музику, у якій він неабияк розбирається. Є, правда, небезпека, що, користуючись родинними зв'язками, нардеп буде в кожному випуску крутити композиції своєї дружини DJ Nastia. Ну, та нічого, головне – щоб у цьому блозі було менше політики і більше ритму. У нас у політиці ритму взагалі бракує: усе таке мляве і зашорене. На дворі XXI століття, а в сесійній залі Верховної Ради – суцільні "Смерека" та "Малиновый звон".

Але повернімося до наших бара... винен, блогерів. Нардепу Парасюку, як на мене, найзручніше було б робити відеоблог для гопників. Належна кваліфікація для цього у Володимира є, типаж харизми – теж відповідний. Ви тільки уявіть, як могли б називатися випуски такого блогу: "Техніка піджопника", "Гальмуємо багатшого очкарика", "Вибираємо "сємки", "Як дати в хобот і вчасно змитися"...

До виборів президента залишився приблизно рік – і вже очевидно, що незайвим відеоблог буде і для Петра Порошенка. Тільки не треба, як із футболом, намагатися завойовувати незнайомі території. Якщо вже Порошенко практично в усіх асоціюється із Roshen, чому б не робити блог про технології виготовлення шоколаду? А далі тематику можна розширити: "Як збудувати собачу будку", "Куди сходити на Мальдівах" тощо.

І тільки Юрію Бойку мені запропонувати нічого: надто нудний у Опозиційного блоку лідер. Наявні хіба що солідність та надуті щоки. А де неординарні хобі, де афористичність мови і тваринний магнетизм? Тут є над чим працювати, Юрію Анатолійовичу! А поки хочеться переадресувати вам цитату з класика.

[MULTIMEDIA][/MULTIMEDIA][MULTIMEDIA_DESCRIPTION]Відео: Кременчуг Онлайн / YouTube[/MULTIMEDIA_DESCRIPTION]

Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати