0 Київ
Звернення політради політичної партії "Сила і честь"
президенту України
голові Верховної Ради України
Шановний Володимире Олександровичу!
Шановні народні депутати України!
Напередодні 30-ї річниці незалежності України наша держава опинилася у вкрай непростому економічному, воєнному, дипломатичному, інформаційному і геополітичному становищі. Триває збройне протистояння з Росією, яка не полишає спроб знищити державність України навіть військовим шляхом. Про це свідчить значна концентрація російських військ поблизу наших кордонів, починаючи із квітня цього року.
Кремль давно не приховує намірів фактично ліквідувати українську державність. Він уже тривалий час готує для цього як народ своєї країни, так і народи інших країн світу, розповсюджуючи пропаганду про те, що "росіяни та українці – це один народ, єдине ціле", а "суверенність України можлива лише у партнерстві з Росією".
Подальше об’єднання в єдиний воєнний потенціал авторитарних Росії і Білорусі, які є військово-політичними союзниками, фактично означає майже повне вороже оточення України та посилює небезпеку збройного нападу на неї тепер ще й із північного напрямку.
Добудова російського трубопроводу "Північний потік – 2" створює додаткові політичні, військові, економічні та енергетичні загрози для України, Центральної та Східної Європи. Цей газовий проєкт є не лише значним джерелом надходження додаткових валютних коштів до російського бюджету, а й збільшує можливості Росії чинити деструктивний вплив на безпекову ситуацію в Європі та посилює розбіжності між державами – членами НАТО і ЄС.
З огляду на вищевикладене вважаємо, що офіційна українська делегація на чолі з президентом, яка планує здійснювати візит до Вашингтона 30 серпня цього року, під час зустрічей із представниками всіх гілок американської влади, включаючи Конгрес США, повинна, керуючись Конституцією та законами України, виходити перш за все з наших національних інтересів та, на наш погляд, із таких позицій:
1. Подальші дипломатичні перемовини щодо відновлення територіальної цілісності та загальновизнаних кордонів України мають вестись, в основному, у Будапештському форматі країн його підписантів із залученням Франції та Китаю, які також надали Києву відповідні гарантії безпеки, аналогічні визначеним у тексті меморандуму.
Виходячи з того, що Україна отримала гарантії безпеки від усіх п’яти ядерних держав – учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як без’ядерна держава – учасниця ДНЯЗ, а Будапештський меморандум 1994 року фактично становить із ДНЯЗ єдине ціле, питання відновлення територіальної цілісності України є питанням, безпосередньо пов’язаним із міжнародним режимом нерозповсюдження ядерної зброї, світовою безпекою і подальшою долею процесу ядерного роззброєння у світі.
Навіть за сьогоднішнього відвертого небажання з боку Росії дотримуватися основоположних принципів міжнародного права та взятих на себе відповідних зобов’язань, зокрема як постійного члена Ради Безпеки ООН, це суттєво скоротило б можливості Москви маніпулювати інформацією та дезорієнтовувати світову громадськість відносно становища у Криму та ситуації у Східній Україні як внутрішньо українського конфлікту.
Відповідно до Конституції України, президент України керує зовнішньою політикою держави, але має діяти лише на підставі законів України.
Один із головних законів, який визначає наразі спосіб забезпечення безпеки й оборони України дипломатичним шляхом, – постанова Верховної Ради України від 6 липня 2010 року "Про заяву Верховної Ради України про надання Україні реальних гарантій безпеки". У цій постанові Верховна Рада України зобов'язала український уряд шляхом додаткових угод із країнами – підписантами Будапештського меморандуму доповнити їхні гарантії безпеки додатковим механізмом їх ефективної та практичної реалізації.
Саме на це має посилатися президент України при зустрічі із президентом США, який, безумовно, поважає демократичні принципи верховенства права і повинен розуміти, що його український колега є обмежений, відповідно до Конституції і законодавства України, саме цими законодавчими рамками подальшого формату переговорів щодо деокупації українських територій і відновлення суверенітету та цілісності України. Мінський та нормандський формати переговорів уже відіграли свою роль в історії і довели свою обмеженість у ресурсах впливу на агресора. Продовження переговорів у нормандському форматі можливе за умов напрацювання на цих переговорах європейських ініціатив для втілення їх у додаткових угодах до Будапештського меморандуму. А коло учасників нормандського формату доцільно було б розширити, долучивши до нього Великобританію і Польщу.
2. З урахуванням відсутності суттєвого прогресу у питанні надання Україні плану дій щодо членства в НАТО та продовження перебування, таким чином, України у, де-факто, сірій безпековій зоні в центрі Європи, особливу увагу представників американської сторони слід привернути до небезпеки встановлення будь-яких нових сфер впливу у Центральній та Східній Європі, до чого, вочевидь, прагне Москва.
Запобігти цьому можна, лише надавши Україні замість парасольки НАТО хоча й не рівноцінну заміну, але суттєву компенсацію – статус основного союзника США поза НАТО, що також має сприяти поглибленню українсько-американського стратегічного партнерства у критично важливій для нас військово-технічній сфері з реальною програмою допомоги Україні в її переозброєнні і відновленні повного циклу власного виробництва критичних для оборони зразків військової техніки з використанням сучасних технологій.
Для підсилення позицій президента на переговорах у Вашингтоні та прив’язки цього питання до Будапештського меморандуму і ДНЯЗ бажано було б додатково прийняти перед візитом президента нову постанову Верховної Ради України, у якій були б розвинуті положення постанови Верховної Ради України від 6 липня 2010 року з урахуванням непрацюючих досі існуючих формул гарантій безпеки України, що призвело до факту військової окупації частини території України.
Зазначене потребує від України підготовки власного проєкту додаткової до Будапештського меморандуму угоди з новим реальним механізмом забезпечення безпекових гарантій Україні та можливих дієвих санкцій проти агресора, незважаючи навіть на те, що він є одним із його підписантів і ядерною державою.
Зі свого боку Україна має представити США свої предметні пропозиції стосовно того, як саме в Києві бачать поглиблення відносин із Вашингтоном у політичній, військовій, безпековій та інших сферах.
При цьому Україні доцільно виходити як із безумовного відстоювання власних національних інтересів, так і з урахуванням головних сьогоднішніх зовнішньополітичних пріоритетів США, факту налаштованості більшості населення Росії проти НАТО, наявності у Росії другого ядерного потенціалу, а також з усвідомлення межі можливого компромісу між сторонами для збереження миру і безпеки як у Європі, так і у світі в цілому.
3. Спільна заява США і Німеччини від 21 липня 2021 року щодо підтримки України, європейської енергетичної безпеки та цілей щодо клімату, яка передбачає певні компенсаційні заходи для нашої держави, зовсім не усуває головних причин українсько-російського конфлікту та не зменшує суттєвим чином напругу в регіонах Центральної і Східної Європи, а також не гарантує безпеку всього європейського континенту.
У зв’язку із цим Україна хотіла б отримати від США відповідні роз'яснення, які саме інструменти та механізми будуть додатково залучені у разі ескалації російської агресії та можливих агресивних дій проти нашої держави у вигляді подальшого військового, політичного, економічного чи інформаційного тиску, що було заборонено Будапештським меморандумом в обмін на відмову України від третього ядерного потенціалу у світі.
Україна також була б вдячна за дієве сприяння з боку адміністрації Білого дому й обох палат Конгресу США щодо якомога ширшого залучення нашої держави до регіональних енергетичних ініціатив, включаючи Ініціативу Трьох морів та її зусиль щодо зміцнення інфраструктурного зв’язку та енергетичної безпеки у Центральній і Східній Європі. Ми також хотіли б отримати американське сприяння більш глибокій військово-політичній і економічній співпраці та взаємній безпековій інтеграції країн – учасників ініціативи Тримор’я з Україною.
Зі свого боку Україна повинна була б уже найближчим часом представити Сполученим Штатам власний план конкретних дій стосовно переліку заходів із посилення власної воєнної, економічної, дипломатичної та енергетичної безпеки і зменшення відповідної енергетичної залежності від Російської Федерації.
Політрада партії "Сила і честь".
