+3 Київ
Російський "Первый канал" 21 березня випустив сюжет про візит європейських і російських депутатів до Сирії. Водночас зазначали, що делегацію парламентаріїв з Чехії, Бельгії, Сербії та Італії очолює президент ПАРЄ Педро Аграмунт, а сама поїздка була організована депутатами Держдуми РФ (іще з квітня 2014-го російська делегація в ПАРЄ позбавлена права голосу через анексію Криму).
Перший віце-спікер української Верховної Ради Ірина Геращенко підкреслювала, що про поїздку Аграмунта не повідомляли на офіційному сайті ПАРЄ і статус президента асамблеї незрозумілий. "Сьогодні ж українська делегація має надіслати лист до ПАРЄ з вимогою дати роз'яснення про статус цього візиту, тим більше, що російські депутати не є членами ПАРЄ, оскільки асамблея не підтверджувала їхніх повноваження. Отже, це був приватний візит Аграмунта з його російськими друзями? Повинні отримати офіційну відповідь ПАРЄ", – писала вона.
Офіційної реакції не було. Український депутат Володимир Ар'єв, посилаючись на приватні бесіди з іншими делегатами ПАРЄ, говорив, що "вони у шоці". "Візити до диктаторів підривають суть існування Ради Європи як місця, заснованого для підтримки демократії та прав людини, а не політиків, які в крові з ніг до голови", – зазначав він.
Делегатів ПАРЄ обурило, що Аграмунт (праворуч) їздив до Сирії з російськими депутатами. Фото: EPA
Свою мотивацію Аграмунт прояснив на засіданні групи Європейської народної партії (ЄНП) 24 квітня (але про це теж відомо лише зі слів українських представників, жодної офіційної публікації на сайті ПАРЄ не було). Член української делегації в ПАРЄ Леонід Ємець, який був присутній на цій зустрічі, писав у Facebook, що Педро Аграмунт назвав свою поїздку помилкою і заявив, що російські депутати його обдурили і підставили.
Водночас, підкреслював Ємець, інші делегації впевнені, що одного визнання помилки вже не достатньо, й Аграмунт має покинути посаду. Але процедура звільнення президента ПАРЄ регламентом не передбачена: щоб зняти його з посади, потрібно або змінити правила, або вмовити його піти за власним бажанням. 24 квітня український нардеп Борислав Береза говорив, що добровільної відставки Аграмунта вимагали британські, австрійські, естонські та литовські депутати ЄНП, але президент асамблеї "боягузливо втік" із засідання. Уже 25 квітня і Береза, і Геращенко заявили, що Педро Аграмунт оголосить про відставку у п'ятницю. За даними "Європейської правди", це – вже розв'язане питання.
"Схема відставки буде такою: Аграмунт не буде навіть з'являтися в сесійній залі ні в середу, ні в четвер, ні в п'ятницю, за винятком однієї години, коли він приведе короля Іспанії Феліпе VI до залу і слухатиме його з крісла у президії асамблеї. Далі він проведе короля на батьківщину, а після закриття сесії – прийде на засідання бюро ПАРЄ, щоб офіційно оголосити про відставку", – пише видання, посилаючись на джерела.
Письмову заяву про відставку Педро Аграмунт подасть 29 травня, тоді ж бюро ПАРЄ зможе обрати нового президента.
Для світової політики добровільна відставка через скандал – звичайна практика. Тільки протягом останніх шістьох років від повноважень відмовилося не менше ніж 11 чиновників вищого рангу, не чекаючи, поки їх звільнять.
2011 рік
У березні міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Гутенберг склав повноваження після того, як у його дисертації знайшли плагіат. Сам Гутенберг заперечував обвинувачення, за нього також заступилася канцлер Ангела Меркель (зокрема, вона говорила, що призначила його на цю посаду не як "володаря наукового ступеня і наукового співробітника"), але він усе ж вирішив піти.
Карл-Теодор цу Гутенберг. Фото: EPA
2013 рік
На початку квітня міністр фінансів Франції Жером К'юсак зізнався в ухиленні від сплати податків і подав у відставку. Водночас €600 тис. на таємному рахунку у швейцарському банку в К'юсака журналісти виявили ще у 2012 році, незабаром після призначення, але тривалий час він заперечував обвинувачення. У лютому 2016-го розпочався суд над колишнім міністром. Йому висунули обвинувачення у шахрайстві й ухиленні від сплати податків, екс-чиновнику загрожує до семи років ув'язнення і €2 млн штрафу.
У червні у відставку подав прем'єр-міністр Чехії Петр Нечас. Чеська прокуратура підозрювала його соратників у корупції, і він вирішив піти, щоб мінімізувати політичну шкоду для власної партії.
У грудні добровільно склали повноваження три міністри турецького уряду: міністр економіки Зафер Чаглаян, глава МВС Муаммер Гюлер і міністр екології та міського планування Ердоган Байрактар. Самих чиновників ні в чому не обвинувачували, вони вирішили піти, оскільки їхніх синів затримали за підозрою у хабарництві під час проведення державних тендерів.
2016 рік
У квітні під тиском громадськості у відставку подав прем'єр-міністр Ісландії Сігмундур Гуннлейгссон. Ім'я чиновника та його дружини фігурувало в документах панамської юридичної компанії Mossack Fonseca. Спочатку Гуннлейгссон відмовлявся йти, але багатотисячний мітинг у Рейк'явіку його переконав.
Сігмундур Гуннлейгссон. Фото: EPA
У червні після обвинувачень у хабарництві у відставку подав міністр економіки Японії Акіра Амарі. І хоча чиновник стверджував, що передані йому гроші – законне політичне пожертвування, він вирішив узяти на себе відповідальність за те, що ці гроші не були належно зареєстровані.
У вересні того ж року звільнився міністр внутрішніх справ Румунії Петр Тобе. За даними слідства, він допоміг підозрюваним у корупції чиновників МВС Румунії, відмовившись розсекретити документи про підозрілі виплати. Тобе стверджував, що невинний, але йде, щоб не втягувати міністерство у скандал.
2017 рік
У лютому у відставку пішов Майкл Флінн, радник президента США Дональда Трампа. Незабаром після вступу нового американського президента на посаду стало відомо, що Флінн приховував інформацію про телефонні розмови з послом Росії в Америці Сергієм Кисляком. Деякий час він заперечував правдивість відомостей, але потім вирішив звільнитися через "утрату довіри з боку президента".
Майкл Флінн. Фото: EPA
У березні свою посаду покинув міністр внутрішніх справ Франції. Брюно Ле Ру обвинуватили в тому, що дві неповнолітні доньки міністра значилися його помічницями в парламенті. Водночас у Національних зборах вони батькові не допомагали і не мали на це права. Ру заявив, що йде, щоб не кидати тіні на уряд.
