Волонтер Запорожець: Треба дівчат готувати, що з ветеранами з ампутацією можна створювати сім'ї. Терену – подяка 

– В'ячеславе, як ви бачите ситуацію щодо соціалізації ветеранів? Що вже зроблено на рівні держави, на рівні суспільства, а що поки – ні?

– На сьогоднішній день в Україні приблизно 80 тис. ветеранів з ампутацією. Це жахливі цифри. Три роки принесли 80 тис. Більшість із них – це молоді люди до 30 років. 10% із цих 80 тис. – це ветерани зі складними ампутаціями, яким потрібні або ендопротезування або остеінтеграція. І ці процедури не покриваються державою.

Що нам вдалося зробити? Нам вдалося дійсно підвищити граничні ціни на протезування та спростити процедуру. І зараз біонічне сучасне протезування за рахунок держави – безкоштовно. Але на цей рік виділено 1 млрд грн. Це на 500 біонічних протезів. Нагадаю, у нас 80 тис. Навіть якщо взяти, що біонічні протези отримають 10% – це 8 тис. А в нас бюджет виділений усього на 500 протезів. Ви розумієте, яке навантаження на державу й суспільство принесла війна? Щомісяця фронт генерує приблизно 1 тис. ветеранів з ампутаціями.

Якщо взяти всі протезні проєкти, усі разом ми робимо, ну, 500 протезів на місяць. А в нас щомісяця – плюс 1 тис. Це як снігова лавина, щомісяця їх усе більше й більше.

Суспільство не готове, воно не хоче бачити людей з ампутаціями. Я привіз хлопців – 12 ветеранів зі складною ампутацією – у Буковель на тренування, на лижі. І ви знаєте, я був шокований. Буковель зараз – це столиця, там, де немає війни. Давайте відверто, тут відпочивають заможні люди. Сюди їдуть люди, у яких є гроші, машини, які можуть ходити в ресторани. Ціни в Буковелі вище київських, публіка в Буковелі розмовляє російською. Я був здивований.

Дякую, що заможний Буковель прийняв ветеранів з ампутацією.

– Яке ваше ставлення до шоу "Холостяк" на СТБ, у якому взяв участь ветеран Терен. Коли він ішов на проєкт, мав за мету донести до суспільства те, із чим наразі стикаються ветерани. Але після завершення проєкту сам зіткнувся з лавиною хейту. Чому, на вашу думку, так відбулося? Це говорить про незрілість суспільства?

– Це шоу для мажорів. Подивіться, хто брав участь у цьому шоу. Це гарна ідея – соціалізація, але "Холостяк" – про мажорів. Подивіться, хто брав участь у шоу – це всі блогери, мажори, хтось, може, співає. Це програма не для ветеранів.

Хоча ми зараз розмовляємо з власниками сайта знайомств, щоб зробити сторінку, де будуть портфоліо дівчат, які хочуть познайомитися з ветеранами з ампутацією для створення сім'ї. Нам треба наших молодих дівчат готувати, що з ветеранами з ампутацією можна створювати сім'ї. Тому в цілому Терену подяка. Я розумію, як це було складно – продавати себе. А так – він гарний ментор, йому треба їздити по ребцентрах, по госпіталях і надихати хлопців.

– Якщо говорити про соціалізацію ветеранів, варто згадати випадок у Львові, коли сусіди забороняли ветерану користуватися пандусом, бо, бачте, він їм заважає. Завдяки розголосу цю ситуацію вдалося вирішити. Але що робити ветеранам, які не мають можливості публічно звернутися за підтримкою?

– Це гарне запитання. Я до війни побудував 11 смарт-будиночків у селі Проців і ввів в експлуатацію ще до війни. Перед війною в мене був конфлікт із сусідами – вони не хотіли, щоб там жили люди, бо вважали, що це буде скупчення людей. І ми з ними судилися, я виграв суди у 2024 році.

Ці будиночки я подарував 11 ветеранам з ампутацією. Це ветерани зі складною ампутацією, у яких немає житла. Чотири смарт-будинки ми переоформили по договору дарування. Потім прийшли переоформляти ще сім, а нотаріус говорить: "А на вас арешт." Наш сусід програв першу й другу інстанцію і подав позов "під іншим соусом" – і наклали арешт на ці сім смарт-будиночків. Ми зараз там робимо ремонт, я отримав грант на оздоблювальні матеріали.

Розумієте, який зашквар? У нас суспільство хоче, щоб ветерани жили окремо. Вони не хочуть їх бачити. Не хочуть бачити військових. Оце на прикладі – у нас зараз гойдалки із сусідами. Хлопці хвилюються. Донор, який поставляє матеріали, теж хвилюється. Суди йдуть. І розумієте цинізм судді? Я кажу: "Дивись, ти наклав арешт на житло для ветеранів". Він: "Я не знав, мені сказали, що це хочуть перепродати. Тому я наклав арешт".

Уже три місяці цей арешт. У нас суспільство хворе, на жаль. У нас суспільство, яке не дотичне до війни, воно не хоче, щоб ветерани були поруч. Вони не розуміють, що таке людина з подвійною ампутацією, людина на візку, що вона потребує допомоги.