Або це, або дивуватимемося новим крокодилам 

Ситуація з недобудованим захистом енергетичних об'єктів і крокодилом має одну дуже просту причину – це авансові платежі з державного бюджету. Не погані люди, не корупція чи поганий менеджмент. А присутність в нормативному полі можливості отримувати величезні аванси без відповідальності. Приберіть таку можливість – і крокодилів поменшає! Поменшає поганих людей, поменшає корупції, поліпшиться менеджмент.

Тільки на Київщині, за даними Ярослава Железняка, без тендерів уклали 26 договорів на 1,84 млрд гривень. Авансом заплатили 824 млн, а виконаних робіт актами підтвердили лише на 23 млн. Як зараз це врегульовано? Нібито є обмеження в порядку використання коштів, рішення про аванси завжди ухвалює керівник, який за це особисто відповідає.

Мінфін і різні контролюючі органи вкрай негативно ставляться до авансових платежів, адже це величезний ризик. Досвідчені державні менеджери теж знають про ризики, які вони несуть.Тим дивніше, що різні структури продовжують платити аванси на мільярди гривень, не переживаючи, що щось може статися. Для цього треба або мати великий досвід і справді надійних підрядників, з якими вже не один проєкт реалізовано. Або ж знати, що правоохоронні органи наздоженуть порушників і тебе підтримають. Ну або причини прозаїчні – корупція, погані люди і слабкий менеджмент.

Тому ми можемо, звичайно, покричати, понаробити мемів з крокодилами, побатлитися в коментарях. Але варто все ж розібратися, чому таке взагалі можливо. Запобіжники в нас насправді є. Замовник може вимагати під аванс гарантію банку, як це роблять у Польщі чи Німеччині, і банк навряд чи дасть таку гарантію фірмі з одним працівником і власницею з підозрою. Аванс на будівництво може йти на спеціальний рахунок у казначействі з поетапною оплатою. Та ключове слово тут "може". Адже вимагати гарантію чи ні, вирішує сам замовник, а з казначейського рахунку можна платити будь-яким субпідрядникам і постачальникам, яких обрав підрядник. А під час воєнного стану в цілях захисту критичної інфраструктури можна закуповувати взагалі без тендерів.

Закон про публічні закупівлі в нас змінювали багато разів, уточнюючи термінологію, розставляючи специфічні акценти, але обов'язкових запобіжників для таких ситуацій чомусь так і не зробили. Хоча це значно ускладнило б життя любителям авансів і крокодилів.

І тому системне (державницьке) рішення тут не в тому, щоб вигадувати нові інструменти, а в тому, щоб зробити наявні обов'язковими. Наприклад: великий аванс – тільки під гарантію банку; заборона авансів компаніям, власники чи керівники яких мають підозру щодо бюджетних коштів; оплата постачальникам матеріалів напряму або лише з погодженого переліку.

Тож поки такі умови не стануть обов'язковими для великих авансів, ми щоразу дивуватимемося новим крокодилам.