Іранський капкан став відплатою за "Анкоридж" й огидне сюсюкання з Путіним 

Іранська трамполовка, на загальний подив, спрацювала.

Попри всі зусилля великого геополітичного фокусника, перемогу над Іраном "дістати із циліндра за вуха" не вдалося.

Як і будь-який ілюзіоніст, чий фокус не вдався, Трамп має осоромлений вигляд.

Ой, леле.

Звісно, розгром мракобісного Ірану був би благом і подарунком людству.

Але… будь-яка перемога має свою ціну.

Повна й остаточна вікторія потребує довгої й кривавої війни на землі.

Чи можуть США повністю розгромити Іран?

Звісно, так, але заплативши богам війни за всіма рахунками.

З огляду на те, що Іран – це концентрат озвірілих фанатиків, чудово озброєних і мотивованих – реальна перемога над ним "коштує" не менше ніж 30–50 тис. життів американських солдатів.

Химерна топографія оплоту мракобісся додає до цих цифр іще "десяточку".

Окремий рахунок Марс виставить і за виняткову бездарність планування війни.

Безсумнівно, насамперед потрібно було взяти під повний контроль протоку. Краще раптово і з милою усмішкою. Тепер протока обійдеться ще в 5–10 тис. трун.

Таку ціну США платити не готові.

Будь-які слова про "угоду" – порожній звук.

Аятоли зрозуміли, що Донні неплатоспроможний. Для нього "сотня тисяч трупів" – гарантія поразки на виборах, прокльонів Конгресу, усіх ЗМІ й імпічменту.

Як тепер бути Трампу, не розуміє ніхто.

Можливо, у Пентагону є такий собі "секретний план", але ймовірність його наявності невелика. Особливо з таким командиром.

Іранський капкан став відплатою за "Анкоридж" й огидне сюсюкання з Путіним.