Катастрофа Путіна не лякає
У теорії ігор існує поняття гри з від'ємною сумою. На відміну від гри з нульовою сумою, в якій виграш одного гравця дорівнює програшу іншого, у грі з від'ємною сумою сукупні втрати гравців перевищують їхні сукупні здобутки. Міжнародна політика рідко вкладається в математичні моделі. Але це поняття добре передає наслідки стратегії, побудованої на руйнуванні спільних основ безпеки та співпраці.
Коли демократії витрачають більше на захист інфраструктури, бізнес відкладає інвестиції, суспільства втрачають довіру до своїх інституцій, а міжнародні організації стають менш здатними керувати кризами, Росія теж зазнає втрат. Її власні умови для торгівлі, інвестицій і розвитку погіршуються. Військові витрати зростають, ізоляція поглиблюється, а можливості для співпраці скорочуються.
Проте Кремль, схоже, готовий ігнорувати все це, бо послабити противників для нього важливіше, ніж добробут держави, яку він контролює. Якщо головна мета – зберегти режим і усунути будь-які зовнішні обмеження його влади, загальне погіршення умов життя не обов'язково є причиною змінювати курс.
Є знайомий російський жарт: "Ми ніколи не жили добре, то й нічого починати". Він став майже ідеальним виразом пріоритетів імперії. Мета не в тому, щоб зробити росіян заможнішими. Вона в тому, щоб максимізувати кількість проблем, які Росія може створити всім іншим. У такому світлі спроби апелювати до "раціональності" Путіна чи пропонувати його режимові "сприятливі умови" й можливість "зберегти обличчя" мають мало сенсу. Навіть катастрофічне погіршення власного становища Росії, схоже, його не лякає. Він готовий затягнути свою країну в цілковиту нужду, якщо це потрібно, щоб його сусіди перестали усміхатися на вулицях.
Стратегія успіху полягає в розширенні власних можливостей. Стратегія змушення конкурентів програвати полягає у звуженні їхніх.
Найкраща відповідь – не жертвувати перевагами, які роблять вас успішними, в ім'я безпеки. Вона в тому, щоб зберегти здатність робити справи навіть тоді, коли хтось навмисно намагається погіршити умови. І не лише для себе. Для всіх.
Джерело:
ArchFrontline


