"Хочу думати, що вона спала і їй не було боляче", – каже 12-річна дитина про 13-річну загиблу дитину 

Кілька дівчаток-підлітків із самого ранку чекають на новини про свою подругу у Прилуках. Сидять на металевій трубі навпроти руїн п’ятиповерхівки, де сьогодні вранці Росія вбила чотирьох дітей. Тримають одна одну за руки, плачуть і не відводять очей від роботи рятувальників ДСНС.

У мене вже закінчуються слова, щоб описувати те, що я бачу останні роки. Тому просто дві сьогоднішні цитати із Прилук, які не йдуть мені з голови."Я не думаю, що вона вижила, бо вона вже більше ніж 10 годин під завалами. Та треба дочекатися, щоб хоч знати, що зможемо її поховати. Хочу думати, що вона спала і що їй не було боляче", – це каже 12-річна дитина про 13-річну дитину.

"Дівчинку з мамою вибуховою хвилею викинуло з четвертого поверху і накрило зверху зруйнованими будівельними конструкціями. Рятувальники оголосили хвилину тиші. Під час неї почули, що жінка кличе на допомогу. Це була мати дитини. Їх урятували. Тата ще шукають", – це каже речниця ДСНС і додає, що п'ятирічну дівчинку на руках виніс рятувальник, одягнувши їй свою каску.

Найстрашніше, що я це вже бачила. Дітей, які чекають на свого друга під завалами у Святошинському районі Києва. Цивільних, яких вибуховою хвилею викинуло з четвертого поверху на Борщагівці.

Наче нове коло сансари. Яке перестане повторюватися тільки тоді, коли Росія перестане існувати.