Хто дасть гарантію, що Фрідман не захоче повернути собі право голосу в "Київстар"?
Натрапила на цікавий і дуже ґрунтовний матеріал на "Цензорі".
Про Михайла Фрідмана, його активи в Україні (так, досі є), про те, як "стурбовані" європейці вчасно висмикнули Фрідмана з-під санкційного катка й чим це загрожує національній безпеці України.
Новина про те, що російського олігарха Фрідмана 22 вересня Рада ЄС виключила із санкційних списків (попри обурення України і прямі спроби Зеленського та Буданова переконати Європу цього не робити) під час продовження дії загальних обмежень проти РФ великого ажіотажу в інфополі, густо засіяному скандалами й хайпом, якось не викликала.
А дарма.
Я не буду зараз зупинятися на причинах такого рішення європейських стурбованих чиновників, бо там сплівся цілий клубок інтересів, натомість трохи деталей про самого Фрідмана.
На момент виведення Фрідмана з-під санкцій Європи його непрямий інтерес у Kyivstar Group становив майже 17%. Сукупний інтерес його та його російських партнерів, Авена та Косогова, – близько 43,4%. Непогано, правда?
Поки Фрідман залишався в європейському санкційному списку, він не міг претендувати на жодні корпоративні права, вони були заблокованими. І хоча він досі залишається під санкціями України, США та Великої Британії і це не дозволяє йому відновити права автоматично, один із важливих і ключових барʼєрів зараз зник. І хто дасть гарантію, що Фрідман не захоче повернути собі право голосу, виплат, корпоративної інформації та можливості продати або закласти свою частку в зареєстрованій у Люксембурзі LetterOne – найбільшому акціонері VEON? Ніхто.
Тим часом, поки всі в "счастлівом нєвєдєніі" вважали права Фрідмана "замороженими", КС поступово й методично розширювався, вийшов на Nasdaq, придбав Uklon, Helsi та Tabletki.ua. Це означає, що КС зібрав велику й успішну екосистему, яка обробляє дедалі більше даних українців, зокрема й чутливих. Від номерів телефонів до переміщень та даних про здоровʼя, включно із членами родини. Тому виникає просте, як двері, питання: чи діятиме Україна просто зараз, поки ще має в руках санкційні та юридичні важелі, чи чекатиме, поки врятований Європою російський олігарх Фрідман почне повертати собі втрачені права одне за одним? А він почне, до ворожки не ходи.
Питання до держави, чому досі в найбільшому операторі звʼязку (а звʼязок відноситься до критичної інфраструктури, раптом хто забув) в Україні залишається російський інтерес та капітал, дбайливо збережений до кращих часів, лунають давно. Відповідей досі немає, а зараз ще й Фрідману розвʼязали руки.
Тут варто згадати ще й те, що бізнес-коло Фрідмана залишило по собі відчутний та конкретний військовий шлейф: "АльфаСтрахование" за часів володіння Фрідманом та партнерами страхувала транспорт Росгвардії, а СБУ підозрює Фрідмана у фінансуванні російських військових заводів. Це не згадуючи про те, що Фрідман і його партнер Авен тисли клешню Путіну в улесливому поклоні.
Державі давно пора вмикати якісь захисні дії, а не чекати на березі річки, поки повз не пропливе труп Фрідмана. Не пропливе. Це чітко довело 22 вересня, коли Рада ЄС витягла Фрідмана з води, обтрусила, дала сухі труси, поцьомала і сказала: "Іди гуляй". І чекати доводиться не трупа Фрідмана, а того, як особисті дані мільйонів українців стануть підказками для ворога: де шукати військового; чим тиснути; де його родина і як до неї дістатися; за якими маршрутами хто їздить; у яких лікарнях буває; які ліки купує.
Держава має перевіряти, хто має доступ до інформації (згадуємо скандал зі зливом даних абонентів КС), а СБУ, РНБО, відповідний комітет ВР та регулятори мають оприлюднити результати перевірок, а також напрацювати план дій щодо націоналізації російської участі в критичній інфраструктурі країни.
Національну безпеку укріплюють діями, а не сидінням на дупі в очікуванні дива.
