Коли ДБР приходить до виробника дронів, є три варіанти 

Коли ДБР прийшло до "Вирію", це підсвітило проблеми не з "Вирієм", а з ДБР.

І це ненормально. І саме тому реформа ДБР є в переліку ключових дій у рамках європейської інтеграції.

Чи існує корупція на закупівлі дронів? Та звісно. Було б дивно, якби її не було. Це було б прям фантастично – системно корумпована держава, де існує виключення в найбільш грошовитій сфері.

Але так уже сталося, що, обираючи між "Вирієм" і ДБР, ми всі обираємо "Вирій". Коли представники ДБР приходять до цього виробника дронів, є три варіанти причин:

• корупція при продажу зброї;
• політичні переслідування через публікації у ЗМІ власника виробника дронів;
• силовики відчувають запах грошей, – а вони зараз у мілтесі, – і як раніше приходили до айтішників, то зараз ідуть до виробників дронів

І якщо ви ранжуєте у вашій голові ймовірності прийнятого в ДБР рішення, то побачите, що корупція стоїть на останньому місці. Легше повірити у дві інші причини.

І це проблема. Бо корупція в закупівлях зброї є, і з нею варто боротися. Але коли це робить інституція без репутації, то боротьба неможлива. Силовики, податкова, поліція мають використовувати силу і повноваження. Їх мають боятися ті, хто грає втемну. Але їх одночасно мають поважати і мати довіру ті, хто грає вбілу.

Якби до "Вирію" прийшло НАБУ чи БЕБ, кількість питань була б мізерна. Так, у НАБУ також бувають удари в "молоко" (Пивоварський, Коболєв, Висоцький), так, БЕБ тільки починає демонструвати нову якість після перезавантаження керівництва на чесному прозорому конкурсі. Але вони мають довіру. І тому мають шанс бороти темну сторону.

А без суспільної довіри це неможливо.

І тому, враховуючи актуальність теми боротьби з корупцією в армії, нам дуже потрібна довіра до ДБР. Але її немає. Ба більше, заборона розслідувати брата глави ДБР із боку Печерського суду якось не допомагає. І тому немає альтернативи якомога скорішій реформі.

Якщо, звісно, є політична воля мати дієвий інститут із суспільною довірою. Якщо мета існування ДБР інша, то й політичної волі не буде.

Ми часто бідкаємося, що нас не чекають у ЄС. Що все довго. А зараз ще поляків попердолило на історичній темі.

Але щоб мати право казати, що нас несправедливо не беруть у ЄС, ми маємо поводити себе так, як країна, яка вже є в ЄС. І це не має бути орбанівська Угорщина. А ми скоріш поводимо себе як країна третього світу. Усі ці санкції на громадян України, що є прикладом позасудової розправи, контрольовані силовики і дикі рішення судів – це все стандартний набір країни третього світу.

І чого тоді ми хочемо? І чи хочемо ми в ЄС? І чи хочемо ми боротися з корупцією...

Ох уж ці кляті питання...