Кремль має багато причин ненавидіти саме цю людину
Учора Росія вдарила по будівлі Національної академії наук на Володимирській, і удар прийшовся в кімнату поверхом вище кабінету Володимира Горбуліна, який на той момент сидів за робочим столом. Він отримав незначні травми від вибитого скла, а його асистентка Наталія Букало загинула. Вічна їй пам'ять.
Я не знаю, чи цей удар мав конкретну адресу, але Кремль має дуже багато причин ненавидіти саме цю людину, і про ці причини варто сказати вголос.
Горбулін належить до покоління, яке будувало українську державність руками інженерів. До роботи у сфері державної безпеки він займався ракетно-космічною галуззю, пройшов школу дніпровського "Південного". У перші роки незалежності очолив Національне космічне агентство, завдяки чому Україна зберегла ракетну галузь як власну, а не як філію російської. Потім він став першим секретарем РНБО і фактично вибудував саму архітектуру національної безпеки, якою держава користується й сьогодні.
Після 2014 року Горбулін став одним із головних інтелектуальних архітекторів українського спротиву. Із 2014-го до 2018 року він очолював Національний інститут стратегічних досліджень, а у 2020 році очолив наглядову раду "Укроборонпрому". Саме він одним із перших системно описав російську гібридну війну як війну на знищення, а не як прикордонний конфлікт, і роками наполягав, що Україні потрібні власна ракетна зброя і сильний оборонно-промисловий комплекс.
Його книжки варто прочитати. "Як перемогти Росію у війні майбутнього" він писав у 2020 році, не виключаючи повномасштабної війни, а багато його тодішніх пропозицій згодом втілило наше військо. Під його редакцією вийшла "Світова гібридна війна: український фронт", разом із Валентином Бадраком він написав "Російську війну проти України" та "Над прірвою. 200 днів російської війни". А його спогади "Мій шлях у задзеркалля" дуже прямо говорять про хвороби української державної машини.
Тому для Москви Горбулін є не просто колишнім чиновником у віці, а живим символом того, що Україна здатна мислити стратегічно, будувати ракети й пояснювати світові природу російської агресії. Удар по кабінету такої людини в будівлі Академії наук б'є водночас по науці, по пам'яті й по мізках держави. Саме тому захищати таких людей і продовжувати їхню справу є нашим спільним обов'язком.
Джерело: Viktor Taran / Facebook
