Лист Мерца до керівництва ЄС нагадав анекдоти часів Кучми 

Лист Мерца до керівництва ЄС, опублікований сьогодні у виданні Politico, можна сприймати дуже по-різному. На перший погляд, це суцільна "зрада" й чергова спроба залишити нас на невизначений час у передпокої Євросоюзу. Навіть мені він передовсім нагадав анекдоти ще часів Кучми.

Але… це саме той випадок, коли варто вийти зі звиклої парадигми мислення і трохи зануритися в деталі пропозиції, яка, звичайно, не таке вже й "дорогезне хутро", але точно краще, ніж попередній варіант французько-німецької пропозиції, яку цитувала Financial Times два тижні тому.

Причина появи такого формату очевидна, Мерц говорить про неї прямо: процес вступу до блоку затяжний та ускладнений політичними нюансами ратифікації окремих країн-членів. А часу відкладати (іронічно, що про це зараз пише саме Німеччина), мовляв, уже немає, потрібен бодай якийсь крок уперед. І з цим неможливо не погодитися, подальше прогальмовування українсько-європейських стосунків награватиме лише одній стороні – Росії.

Отже, про що зараз насправді йдеться:

• по-перше, запропонований Німеччиною формат асоційованого членства в ЄС для України, а заразом і Західних Балкан із Молдовою, який Мерц називає "новим імпульсом", дає нам можливість отримати повноправну участь у внутрішньому ринку ЄС, тобто торгувати без тарифів і квот;
• по-друге, ми зможемо опосередковано брати участь у внутрішній політиці блоку, зокрема отримаємо і право голосу на зустрічах Ради ЄС і Євроради, а також долучимося (хоч і без права голосу) до роботи Єврокомісії та Європарламенту;
• по-третє, Україну поступово інтегруватимуть у бюджет ЄС і нададуть певні безпекові гарантії від ст. 42.7 Договорів ЄС про взаємну допомогу й оборону.

У пропозиції Мерца для нас наразі бракує ключового кроку: підписання договору про вступ до ЄС, в очікуванні ратифікації якого і може діяти запропонований ним формат "асоційованого членства". І говорити зараз варто було б про те, як нам цього досягти. Бо, крім бажання України, для такого сценарію доведеться докласти реальні результати роботи уряду й парламенту по ухваленню законодавства та його впровадження.