Заходів для енергетичного перемир'я ЗСУ вживають. Це базис переговорної позиції
Тиждень міжнародного інтенсиву завершився, можна в першому наближенні зібрати певну мозаїку. Частина перша – українсько-російська. Друга буде – глобально-конспірологічна.
1. Росіяни продовжують тиск на мирні українські міста. Зокрема, здійснили плановий ракетний обстріл Києва. Третину ракет перехопили, що за нинішніх часів чимало. Учора в Харківській області росіяни вдарили по овочесховищу в населеному пункті Стара Гнилиця (Чугуївський район). Убили чотирьох жінок і двох чоловіків, 14 осіб постраждали (четверо важко поранені). У рутинному режимі Москва здійснює терор Золочева, Ізюма й інших точок. Сьогодні в Києві росіяни вбили вже щонайменше п'ятьох людей (зокрема – дитину), 27 осіб постраждали. Щоб посилити пресинг на людей, Росія провокує тривалі повітряні тривоги. Мета тут зрозуміла: щоб українці не спали, не могли планувати, постійно сіпалися й поступово розхитувалися. Певний результат у плані зниження стійкості це дає, але, як видно, набагато менший, ніж розраховують у Москві. А ось довгострокову ненависть до РФ посилює багаторазово.
Про наслідки для економіки розмірковувати не буду – треба читати спеціально навчених людей. Збитки великі, це очевидно. Але зовнішня допомога значно пом'якшує короткострокові наслідки, переносячи частину негативу в майбутнє. Ризики обвалення компенсуються, а от як із цим усім злітати після зупинення вогню – це інше питання. До його вирішення ще треба дожити. Водночас на фронті навіть найоптимістичніші росіяни якихось особливих успіхів не бачать. Навпаки. Наростає буркотіння стосовно того, що з опаданням листя різко ускладниться завдання ведення наступу малими групами. Ще більше зростуть втрати. Водночас мета – до зими зачепитися за всі міста Донбасу й увійти у вуличні бої – поки видається недосяжною.
Сьогодні СБС відзвітували про подолання позначки 10 тис. втрат у живій силі противника станом на 24 вересня. Вони розподілилися приблизно порівну – 5 тис. убитих і 5 тис. поранених. До кінця місяця прогнозують подолання позначки 12 тис. СБС традиційно генерують третину російських втрат, ще приблизно 20–25% забезпечує "Альфа" СБУ. Тобто загальні втрати росіян за вересень будуть приблизно 40 тис.+. За такої динаміки до кінця року випаде ще приблизно 120–130 тис. російських солдатів, із них приблизно 50 тис. – убитими. Зрозумілої відповіді "заради чого?" вже давно немає. І все це відбувається на дедалі гіршому тлі.
2. "Вибори", які відбулися в Росії, з одного боку, засвідчили, що Кремль загалом контролює ситуацію. Однак, з іншого боку, не відбулося якогось випускання пари і зміни настроїв. Немає жодних надій. Буквально одразу після завершення підрахунків російська влада почала демонструвати проєкт бюджету на наступний рік і озвучувати прогнози. Головна новина для "дорогих россиян" і російського бізнесу – за всіма напрямами зросте податковий, тарифний, інфляційний та інший такий тиск. Росіян, яким ще рік тому більш-менш вдавалося петляти, активно заганяють у вилку – платити за війну або самим іти помирати за примхою злих дідусів Путіна.
Російське мінекономрозвитку чорним по білому зафіксувало глухий кут, що окреслився, презентувавши на період до 2029 року два сценарії – базовий і консервативний. Основна думка: щоб ситуація почала виправлятися, треба наростити інвестиції, а вони знижуються. Плюс Кремль робить усе, щоб у зародку знищити саму можливість інвестицій. Західні гроші недоступні, у бюджеті для цивільного сектору їх уже немає, кошти бізнесу вилучають для фінансування війни. А експропріація власності доводить невизначеність до крайніх значень.
Перспектива – дедалі швидше просідання з локальними катаклізмами, яких ставатиме все більше. Наприклад, Краснодарський край оголосив режим НС через затоварення зерном. Раніше Росія оголосила про заборону експорту сірчаної кислоти. Тощо. Проблемних галузей / груп товарів для ручного регулювання – дедалі більше. Без припинення вогню виходу немає.
3. Водночас сили оборони України тримають російську територію в тонусі. Сьогодні знову задимівся НПЗ "Лукойлу" в Пермі. Чітких цифр щодо структури його виробництва на 2025 рік немає. Але є орієнтовна пропорція: приблизно 42% – це дизель, приблизно 16% – високооктановий бензин (отже: приблизно 5 млн тонн дизеля і 2 млн тонн бензину на рік). Також завод виробляє приблизно 600–800 тис. тонн авіаційного гасу. Як буде цьогоріч, незрозуміло, бо гасова фракція йде і для виробництва авіапального, і для зимового/арктичного дизеля. Скільки й чого вийде після багаторазових атак – невідомо.
Також сьогодні повідомили про успішну атаку НПЗ у Новошахтинську (Ростовська область). Пікантність цього заводу в тому, що до 2023 року він виробляв переважно напівфабрикати й важкі нафтопродукти на експорт для подальшого глибокого перероблення. Однак із 2023 року там провели певну модернізацію, яка дає змогу скеровувати на внутрішній російський ринок сумарно приблизно 5 млн тонн бензину й дизеля (достовірних даних щодо структури немає). Якщо вплив на Перм – це більше проблем у центральних регіонах РФ, то охоплення турботою Новошахтинська – це прямі збитки російському окупаційному угрупованню, бо найкоротше плече постачання.
Одночасно зафіксовано вплив на три підприємства ВПК. По-перше, це ульяновський завод "Искра" (структура підсанкційного концерну "Алмаз-Антей"), який виробляє широкий спектр електроніки, зокрема – для ракет. По-друге, це завод "Воронежсинтезкаучук" (структура "Сибура"). Потужність – 385 тис. тонн на рік синтетичних каучуків і СБС-полімерів (термоеластопластів). По-третє, це АТ "Ефремовский завод синтетического каучука" (Тульська область). Його відносять до орбіти компанії "Татнефть" (володіє через ліхтенштейнський банк). Виділяють його спеціалізацію на виробництві спеціальних рідких каучуків і поліізобутиленів.
Останні два заводи залучені до виробництва твердого ракетного палива, зокрема – для ракет ОТРК "Іскандер". Це не всі результати, плюс іще всякі дрібниці. Як бачимо, прикладних заходів для забезпечення енергетичного перемир'я і зниження ракетного тиску вживають. Разом з утриманням фронту це формує базис для переговорної позиції.
Джерело: Алексей Копытько / Facebook
