Ми вважаємо наші дрони піковим продуктом війни. Це не так 

Нещодавно читав новини про те, скільки дронів може виробляти Україна і які в неї перспективи за кордоном. Розповідаються про потенційні мільярди.

Але. Пам'ятаєте, десь рік тому, коли підіймались питання, що треба відкривати експорт, і тоді казали, що таке вікно можливостей буде недовгим. Ну, там, рік-півтора, а потім це місце займуть інші, бо все ж дрони виготовляти – це не ракети, ми справилися, справляться й інші. Ну, так ось, цей час пройшов. Ті люди, які зараз їздять на виставки, розповідають, що ринок вже адаптувався і без нас.

Узяти ту ж виставку у Франції. Так, там був FP, були ще ряд українських виробників, але якщо походити по стендах, то бачиш домінування європейських виробників. Там тобі й ударні дрони, і перехоплювачі, і розвідники, і НРК... І там іде великий бізнес, заключають міліонні-мільярдні контракти, освоюють бюджети, і ринок пливе собі далі. Різні країни замовляють дронів на сотні мільйонів доларів в інших країн. Франція – у Польщі, Японія – у Німеччини і т. д.

Як сказав мені один співбесідник, найрозумнішими виявились ті виробники, які відкрили свої філіали за кордоном, переборовши тиск силовиків. Чи працюють ті європейські дрони згідно зі своєю вартістю та ТТХ? Ну, не дуже. Є багато критики на рішення, що зараз продають європейці. Але багатомільярдний потяг пішов, і ці засоби із часом допилять.

Крім того, виявилась різниця в підході. Українські дрони та дрони для Європи можуть відрізнятися по функціоналу. Україна більш адаптована до масових та дешевих дронів, у яких скомпоновані характеристики потрібні на сучасному полі бою та які завʼязані на досвідченого пілота.

У Європи ж інший шлях. У них немає тисяч досвідчених пілотів, у них немає такого досвіду й десятків навчальних шкіл, як цивільних, так і військових. Тому Європі більш цікаві комплексні рішення, автоматизація функцій ураження/протидії, бо вони розуміють, що вони в короткий строк не зможуть фізично підготувати стільки пілотів. Тому для них більш дорогий дрон, але в якому менше задіяна людина – це нормально. Це, до речі, не тільки шлях Європи, це світовий шлях. Як у тому ж Катарі, коли туди приїхали торгувати нашими "пісюнами" – "ось які класні перехоплювачі", а виявилось, що ними нема кому там керувати, а побудова шкіл та обкатка пілотів – це пів року – рік. Тому араби прямо сказали: або автоматизуйте, або керуйте віддалено, бо інакше нам ваш засіб не потрібен. Як ми знаємо, зрештою працювали віддалено. Але це дало поштовх для автоматизації системи, яка в нас теж допилюється. Схожі питання створюються у світових концепціях використання дронів, під які дрони й готують.

Ми чомусь вважаємо, що наші дрони – це піковий продукт війни. Той факт, що наші дрони підходять виключно для нашого полю бою і нашій специфіці, а для Європи потрібні були трохи інші дрони і треба було працювати із цим ринком одразу, опрацювати їх потреби, захоплювати його та формувати напрямки та його правила – на це ми забили.

Тому коли зараз говорять бравурні заяви, що ось ми там прийдемо на експорт і дрони будуть нашим українським золотом (чи нафтою), я б не був настільки впевнений, що це так. Для того щоб це сталося, треба було рік тому починати лібералізацію експорту дронів. А ми весь цей час закручували гайки та робили процес максимально підконтрольним владі. І, на жаль, це дало відповідний результат. Хоча частина українських компаній дійсно стане відомими на ринку. Але їх могло б бути набагато більше.

Джерело: Serg Marco / Facebook