Про те, чого не розказують прихильники голосування в "Дії"
Федоров, піднявши тему виборів під час війни, знову активізував адептів і прихильників голосування через "Дію" або виборів онлайн. Мовляв, це вирішить усі питання. Один з аргументів – це те, що Естонія голосує онлайн 20 років. А ми маємо кращий цифровий сервіс, отже, питання суто технічне. Але чи це так? Давайте розбиратися.
Естонський досвід справді унікальний і вартий уваги. Перше юридично зобов'язуюче інтернет-голосування там провели у 2005 році на місцевих виборах. Далі був довгий шлях поступового нарощування довіри. Mobile-ID у 2011 році, застосунок перевірки власного голосу у 2013 році, Smart-ID у 2025 році. На парламентських виборах 2023 року онлайн подали понад 313 тис. голосів, і цифровий канал уперше став основним. Механіка проста лише на вигляд, а насправді вона складна й не схожа на голосування в "Дії".
Спершу виборець шифрує бюлетень, далі підписує його кваліфікованим підписом. При цьому він може переголосувати скільки завгодно разів, а паперовий бюлетень у день виборів анулює всі електронні. Саме це і є головним захистом від примусу.
Тепер про те, чого прихильники цієї ідеї не розказують. Верховний суд Естонії двічі, у 2019-му і 2023 році, констатував невідповідність виборчого закону конституційним вимогам. Академічні дослідники неодноразово знаходили уразливості, які підривають саме ту індивідуальну перевірюваність, що є фундаментом довіри до системи. Наскрізна перевірюваність не досягнута досі, і суперечка про неї триває два десятиліття. А головне, онлайн-голосування перетворилося на партійне питання. Реформісти отримують понад 60% своїх голосів через інтернет, їхні опоненти – близько 30%. Далі все розгортається абсолютно передбачувано. Кожні вибори завершуються скаргами до суду й соціологією про недовіру.
Тепер накладіть цю картину на Україну. Естонія має близько 1 млн виборців, компактну територію і не має війни. Ми маємо окуповані території, мільйони людей за кордоном, мільйони переміщених усередині країни і реєстр виборців, який не відображає реальності. Ми маємо противника, для якого дискредитація саме такого голосування є ідеальною інформаційною операцією. Йому навіть не потрібно нічого зламувати. Достатньо переконливо заявити, що зламав, і підкріпити це кількома фальшивими доказами.
І ось тут ми доходимо до суті. Технологія в цій історії не є вузьким місцем – "Дія" цілком здатна ідентифікувати людину й зафіксувати її волевиявлення. Проблема лежить у зовсім іншій площині. Вибори мають визнати ті, хто їх програв, і зробити це без жодних застережень. Естонія будувала цю довіру 20 років у мирних умовах і досі її не добудувала.
Тому розмова про голосування через "Дію" сьогодні виглядає як спроба вирішити політичну проблему технічним інструментом. Так це не працює ніде й ніколи. І не спрацює й у нас. Навпаки, це здатно підірвати країну зсередини. А цього ми точно не маємо допустити.
Джерело: Viktor Taran / Facebook
