Путін дістав чудові інструменти для оголошення мобілізації 

Єдиний день голосування в Росії завершився. Якщо подивитися на партійні списки до Держдуми (це половина депутатів), то висновок напрошується лише один – на федеральному рівні відбувається консолідація влади. "Единая Россия" додала майже 10% – із 49 до 58. ЛДПР залишилася при своїх (+1% – заради справедливості є), а ось КПРФ і "Справедливая Россия" провалилися. Комуністи втратили понад 5%. Миронов зі своєю СР узагалі "пролетів" за партійними списками й отримає лише чотири мандати в одномандатних округах. Але загалом "Единая Россия" має 355 голосів – тобто конституційну більшість.

Кирієнко вирішив не грати в багатопартійність на федеральному рівні й забезпечив необхідний результат. Кирієнко зміцнює свої позиції як перед Путіним, так і всередині партії. Адже 86 мандатів (попередньо) дістається "учасникам СВО", більшість яких (за моїми даними – 71) пройшла його кадрову програму "час героїв". Решта – управлінці, які мали досвід роботи в окупаційних адміністраціях = інший тип кирієнковського сита. Сюди ж додамо двох-трьох (поки що двох точно) від "Молодой гвардии". Разом 88 осіб, які пройшли фронт або керували захопленими українськими регіонами. Майже за планом (план становив 90–100).

Отже, Путін отримує оновлену завдяки "фронтовикам" монобільшість. І тим самим намагається нейтралізувати правого, імперського російського виборця. Тієї самої групи, яка єдина становила для нього загрозу. Демонструють роботу соціальних ліфтів для цієї групи. Але не у вигляді самостійної політичної сили, а як частину "Единой России". Сама ЄР в такий спосіб оновлюється – вирішується питання зміни поколінь, – але й радикалізується. Остаточно перетворюючись сама на імперську за духом партію.

Тут важливо. Якщо раніше це була партія "підтримки Путіна", і особисті погляди партійців могли бути різними, то зараз 20-відсоткове вливання "фронтовиків" створює новий мейнстрім у поглядах. Тепер це імперська за духом партія. З одного боку, Путіну легше. З іншого – складніше, він остаточно позбавляє себе можливості вийти з образу "царя".

Збереження позиції ЛДПР за умов монобільшості є логічним. Саме ця партія підбирала частину радикально налаштованого провладного електорату під час попередніх виборчих циклів. Її, особливо на тлі слабкого лідера, вирішено зберегти. КПРФ завдяки одномандатним округам залишається "при своїх" – 19 депутатів 2021-го, 20 – 2026-го.

Чому ж злетіла "Справедливая Россия"? У ній просто немає потреби. Умовні соціалісти перейшли до КПРФ. Радикали – до ЄР та ЛДПР. Друга партія владі не потрібна.

Але залишається питання з ліберальною опозицією. І тут маємо зростання мандатів (з 13 до 20) у "Новых людей" Нечаєва. Партія не виправдала очікувань і не стала єдиним механізмом каналізації невдоволення ліберальної громадськості. Але на федеральному рівні 2026-го не до експериментів. На регіональному рівні в низці основних суб’єктів федерації (а вибори відбувалися в 39 регіонах) партія подолала поріг 10-%, увійшовши до трійки лідерів.

Експерименти почалися нижче. Головним сюрпризом стало здобуття в Законодавчих зборах Санкт-Петербурга 6% голосів партією "Зеленые". Абсолютна "сіра конячка", про навіть про її лідера немає повної біографії в мережі. Атаян, Атаян, який прийшов до керівництва патією через активність у Ямало-Ненецькому автономному окрузі. Хоча його родина (включно з батьком і братом) має бізнес у сфері політичного консалтингу в... Воронежі. Й активно співпрацює з ВШЕ (тут доречно згадати Караганова, якого багато хто встиг списати "на смітник"). І ось до цього феномену я б поставився уважно. Тому що "зелені" у традиційно найбільш ліберальному російському місті взяяли саме частину умовно "опозиційного" електорату. Хоча "Новые люди" у СПб набрали понад 12,5%.

Ну і, нарешті, наявність у "сімейній біографії" молодого лідера партії зв’язків із Карагановим. Якщо це підтвердиться, то можна буде говорити про спробу ВШЕ стати новим центром, навколо якого будуть збирати псевдоопозиційні ліберальні сили. Тим більше що сама "вишка" має імідж "ліберального вишу".

Але це в майбутньому. А поки що Путін дістав легітимізацію жорсткої позиції в питаннях війни. І, зокрема – чудові інструменти для оголошення мобілізації. Не сам, а "на прохання новообраних депутатів Державної думи". 

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook