Щодо ATACMS: Туреччина нам нічого не продавала 

Суттєве уточнення новини, яку активно поширюють українські агенції та блогери: мовляв, Туреччина продала нам 12 ПУ M270 MLRS, 70 ракет M39 ATACMS, 2524 снаряди M26 DPICM та 47 000 касетних снарядів M509A1 (203 мм, під 2С7 "Піон" і M110).

Так от, Туреччина нам нічого не продавала. Це реекспорт американського озброєння з турецьких складів, який вимагає дозволу Держдепу США, тобто юридично й політично США залишаються власником рішення. Погодьтеся, що це відрізняється від прямих турецьких постачань (як Bayraktar раніше), де Анкара діяла автономно. Щодо турецького інтересу, то це монетизація застарілих запасів. Принаймні таким є офіційне формулювання в документі ("бажання позбутися застарілого озброєння, щоб зосередити ресурси на модернізації"). Туреччина й так замінює їх на власні розробки (Kasirga, Karayel) або сучасніші боєприпаси НАТО.

Демонстрація мультивекторності без прямої конфронтації: Туреччина продовжує економічні й енергетичні відносини з Росією (АЕС "Аккую", газовий хаб), водночас монетизуючи застарілі запаси через США як юридичний щит. Реекспорт через третю сторону дозволяє уникнути прямого статусу "постачальника зброї проти Росії". Ну й урешті-решт – позиціонування себе як незамінного логістичного вузла НАТО. Контроль Босфору/Дарданелл плюс роль транзитера озброєння через болгарську й турецьку територію закріплює статус Анкари як стратегічного хаба на південному фланзі.

Щодо касетних боєприпасів, то це залишок ще із часів, коли Туреччина отримувала змішане озброєння з різних джерел під час холодної війни. Усе це, звісно, аж ніяк не скасовує позитивності цієї новини. Залишилося вичекати 15 днів: якщо протягом цього часу обидві палати Конгресу не ухвалять спільну резолюцію проти угоди, дозвіл на реекспорт набуде чинності автоматично. Цікаво, що коментарів турецьких офіційних осіб щодо цієї угоди немає.

Джерело: Igor Semyvolos / Facebook